Читати книгу - "Коли вибір лише один, Єва Басіста"

Глава 39

Я дивилася на Максима. Його слова про кохання розривали на дрібні частинки моє серце. Навіщо він таке сказав? Чи хотів познущатися з мене? Якщо так, то йому це вдалося. Я зараз фактично на грані. Ще одна крапля, та я почну ревіти.

- Ходімо до столу, - сказав блондин та швидко розвернувся.

Мої очі огорнули його підкачане тіло. Ще декілька днів тому я обіймала це все, цілувала, а зараз могла тільки ласо дивитися.

У вітальні фактично були всі гості. Там сиділа Мирося, Ярослав, товариш Максима, Ірина та Костянтин, друзі Лариси, та мій Владислав. Вечір почався.
Я сиділа між Владиславом та рудою, яка сьогодні була просто у неймовірному настрої. Такою щасливою мої очі ніколи її не бачили. Однак може на неї так впливала вагітність. Невідомо.

Алкоголь ледь не лився ріками серед гостей, але минав він Ларису, а я просто не хотіла пити. Мене настільки сильно трусило хвилювання, що навіть їжа не лізла в горло. Я тільки удавала, що щось їм, а в реальності розтовкла котлету по тарілці та клала до рота дуже малі частинки.

На щастя, ніхто не помічав моєї поведінки, адже всі були зайняті Ларисою та Максимом. Всі вітали їх з поповненням, яке до них прийде через вісім місяців.

- Я дуже хочу дівчинку, - говорила Лариса. - Звісно я не проти хлопчика, але вже, що народиться. Головне, щоб було здорове.

- Твоя правда, - сказала Ірина, чорнява дівчина років двадцяти п'яти. - Я коли родила перша та друге, то взагалі не питала, хто там із мене вилізе, аби не було ніяких проблем із дитям.

- Ага, - погодилася руда.

- А ти кого хочеш, Максиме? - запитала Мирося, яка вже мала блискучі очі від спиртного.

Хлопець усміхнувся, але ця посмішка не виражала щастя, а навпаки - сум. Він глянув на Ларису та відповів:

- Аби було здорове

Така відповідь задовольнила усіх, а мене штовхнула на одну думку - а чи дійсно він хотів  цієї дитини? Під час останньої розмови він говорив, що тільки за аборт....

- А ви коли плануєте поповнення? - розвернула до мене свою вогняну голову дружина Максима.

Я отетеріла. Діти? Я не впевнена, що хочу заміж вийти, а тут мене питали про такі серйозні речі.

- Не знаю, - як скаже Владислав, який одразу зі свого боку промовив:

- Гадаю, що одразу після весілля будемо про це думати. Чого тягнути? Вже п'ять років разом.

Мене кинуло в жар, а потім кожну клітинку мого тіла обхопив погляд Максима, який виражав крижану прохолоду. Це були ревнощі, які викликали у мені страх.

- Сміливі заявки, - підняла брови Мирося. - Навіть дуже. Але щось Зоя від цього перелякалася...

- Та все добре, - махнула я рукою. - Просто уявила себе в ролі матері.

- Це дуже багато забирає сил, - втрутилася Ірина. - Наче спочатку нормально, але потім тільки гірше. Хочеться декількох речей - виспатися та спокійно випити кави з цукерками.

- Останнє дуже дивне, - нарешті подав свій голос блондин. - Невже діти з рук чашку забирають?

- Скоріше цукерки. Моїм чадам не можна солодкого, а мені його божевільно завжди кортить. Тому інколи доводиться тихо їсти шоколадні цукерки на кухні, а коли раптово прибігають діти, то жувати їх разом із фантиками.

- Не весело, - відказав Владислав.

- Не то слово.

Далі, на щастя, розмова вже не стосувалася дітей. Всі почали обговорювати  прості теми, але це не покращило мені настрій. Мої щоки горіли, тому я встала зі столу та подалася до ванної кімнати, де десять хвилин я зможу посидіти тихо, та ніхто не помітить моєї відсутності - всі вже доволі п'яні.

Я увімкнула воду та сіла на край ванної. На очі насувалися сльози. Як же мені зараз було недобре, що просто не передати. Я любила Максима, але не могла бути з ним, а потім ці його слова...

Двері ванної кімнати різко відчинилися. Перед мною стояв власною персоною Максим. Він швидко зачинив двері на замок та став солодко поїдати мене очима. Навіщо він це робив? Невже не бачив, що мені зараз тільки гірше?

- Чого ти тут? Йди краще до дружини.

Ці два речення мені було надзвичайно важко говорити. Голос тремтів, а душа плакала.

- Навіщо вона мені, якщо ти тут.

- Що?

Але він не відповів. Хлопець напав на мене та став пристрасно цілувати. Господи! Що він робив? Нас же могли застукати на гарячому! Він зійшов із розуму!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍