Читати книгу - "Щастя за мільйон, Ангеліна Кріхелі"

Розділ 38

- Катюшо, збирайся, будь ласка, спокійно. Ми нікуди не поспішаємо. І все встигаємо. Таксі чекає. І прочекає скільки буде потрібно, - Стас задоволено спостерігав за її зборами, стоячи в коридорі.

Сам він давно зібрав незмінну шкіряну сумку і тепер насолоджувався картиною, що розгорнулася перед ним, спокусливо  мерехтіли то так, то так округлості вивченого за цей тиждень до дрібниць прекрасного тіла.

Щоразу, коли йому здавалося, що все ще вкрай наївна і довірлива в питаннях сексу Катерина вже не здивує його, хоч і продовжить радувати ніжністю і умиротворенням у ліжку все життя, вона раптом допитливо схиляла голову набік і запитувала:

- А що, то теж можна?

Тоді для нього починалося нове коло солодких тортур, спокус і, як не дивно, відкриттів.

Тепер він точно знав, що руді виправдано вважаються вогняними та темпераментними. Тільки не кожна з них, а любляча та кохана, бажана. Інші так і залишалися просто рудими.

- Пробач, але ти міг би сказати мені трохи раніше, що після приїзду ми вирушаємо знайомитися з твоїми батьками, - з часткою докору впустила дівчина, укладаючи придбані в поїздці вбрання в свою нову валізу.

На покупках він все ж таки наполіг. Але їхній обсяг встановила все одно вона. Тому валіза була маленькою. А відповідну сукню для знайомства з мамою та татом він замовив із доставкою на батьківщину, щоб не шокувати її остаточно.

В черговий раз зачепившись масивним дорогоцінним каменем за блискавку валізи, насилу стримала роздратований вигук. Стас розуміюче хмикнув. Незручно для обручки, звичайно. Зате кожен точно знатиме, що вона наречена і чия саме вона суджена.

- Навіщо? Щоб весь наш відпочинок ти так пронервувала? Погодься, це зіпсувало б чарівну атмосферу крайньої взаємної довіри, - млосним голосом пояснив чоловік, нагадуючи про спільно пережиті в цьому готелі емоції.

Катя чарівно почервоніла. Заперечувати не стала.

Кивнувши, легко поставила свою валізу поруч із його саквояжем і глянула йому в очі.

- Ти думаєш, я їм сподобаюся? - схвильовано спитала вона.

- Впевнений у цьому, - переконливо заявив Стас, притягуючи дівчину до себе для поцілунку. - Ти не можеш не подобатися.

Катя знову не стала сперечатися. Хоча сумніви гризли її зі старанністю голодної молі, що побачила норкову шубу.

- Стасе, я хвилююся, - зізналася Катя.

- Я бачу, люба. Але це даремно, - погладив її по спині. - А тепер підемо, інакше ризикуємо запізнитися таки.

Катерина пожвавилася, ненадовго забуваючи про тривоги, відволікшись на дорогу.

 

***
- Я маю йти в цьому? - вкотре перепитала дівчина, стоячи перед дзеркалом у його міській квартирі.

Елегантна сукня класичного крою межувала за стилем із вечірнім. Але заперечувати та розмірковувати на цю тему Катерина не бралася. Не до того, не розуміється, та й довіряє Стасові безмірно. Якщо наречений сказав, то так і є.

Додому її не пустив. Послався на відсутність часу. Насправді побоявся, що знову впаде в сум і сумніви, опинившись у бабусиному домі. Іноді його навіть розчулювала така прихильність до померлої родички, а іноді дратувала. Здавалося, що старенька зараз стане між ними, як жива, і погрозить йому пальцем, вимагаючи берегти онуку.

Стас кивнув на запитання своєї нареченої, стомлено подаючи їй туфлі до сукні.

Катерина з видом приреченої мучениці ковзнула в туфельку однією ногою, потім легко пурхнула у взуття на високих підборах і друга нога.

Страшно собі зізнатися, але виглядає вона вкрай ефектно. Анітрохи не гірше Насті, подумалося їй.

Катя сумно посміхнулася. Можливо, і нітрохи не гірше, але навіть у дешевій танцівниці Насті вміщалося набагато більше знань про світ Стаса, ніж у неї, його майбутньої дружини.

У машині їхали мовчки. Стас за кермом, Катя не хотіла відволікати його порожніми побоюваннями. Нового все одно у цій ситуації нічого не скаже. А те саме повторювати немає сенсу - впевненості це не додасть. Скоріше навпаки.

Та ще й туфлі ці із сукнею! Скромно, зі смаком, зручна колодка. Але чужорідне все, незвичне. Катя принишкла.

Стас іноді кидав у її бік вивчаючі та підбадьорюючі погляди. Вона незмінно відповідала боязкою усмішкою і заливалася рум'янцем, варто було його погляду стати особливо жарким.

- Катюшо, пам'ятай, що я обожнюю тебе, - пристрасно прошепотів він біля самого вуха дівчини, подаючи їй руку і допомагаючи вибратися із салону автомобіля.

Катя нервово хихикнула і смикано кивнула, як лялька на шарнірах. Стас насупився. Ні, так батьки не зрозуміють, чим його підкорила майбутня дружина. Але він гадки не мав, як допомогти їй розслабитися і знову бути самою собою.

Двері відчинив батько, зустрічаючи молоду пару широкою щирою посмішкою. Окинув дівчину прискіпливим поглядом, підморгнув синові.

Катя судорожно стиснула руку Стаса, до болю переплітаючи пальці.

- Доброго вечора, Катенько, - привітно промовив здоровань, пропускаючи молодих в будинку.

Одного погляду на леді, що зустрічала їх, було достатньо, щоб оцінити зусилля коханого в підборі одягу та прикрас для неї самої. У такому колі треба відповідати. Навряд чи Ганна Леопольдівна б схвалила її старенькі кросівки та джинси.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍