Читати книгу - "The Russia Conundrum - Mikhail Khodorkovsky-ua, Mikhail Khodorkovsky-ua"

Чітко усвідомлювати, хто є опонентом; не використовувати Росію як цапа-відбувайла у власних проблемах Заходу, як це відбувалося в американській політиці. Так, Кремль намагався втрутитися у вибори в США, але його роль не варто перебільшувати. Демократія в Америці знаходиться під загрозою через поведінку власних політиків, зростання популізму та розвиток глобальних соціальних тенденцій, а не лише через зловмисну силу зі Сходу. Не слід приписувати надлюдські повноваження президенту, якого Навальний та багато інших називають “старим у бункері”, лідеру, який дедалі рідше з’являється на публіці і боїться світу за стінами Кремля. Було б помилкою брати участь в істеричній полеміці, яку розпалюють російські державні ЗМІ, або в конспірологічних теоріях, поширюваних Міністерством закордонних справ Росії. Спроби спростувати твердження речниці Марії Захарової про те, що британська держава отруїла Скрипалів, щоб підставити Росію, або про те, що Навальний отруївся сам, лише грають їм на руку. Найкраще мати справу з реаліями і фактами, а також уникати гри у звинувачення Кремля. Як зазначає професор Деніел Дрезнер, автор книги “Парадокс санкцій”, коли режими, що потрапили під санкції, бояться, що їм не вдається утримати своє населення, використовуючи тактику “спільного ворога”, вони все частіше “застосовують репресивні заходи.

Останні події продемонстрували, що в Росії остаточно встановилася диктатура. Будь-який натяк на пристойність був відкинутий. Виборчий процес перетворився на димову завісу. Політичним опонентам Путіна не дозволяють брати участь у виборах, проти них фабрикують кримінальні справи; і, нарешті, в деяких випадках їх отруюють. Оскільки Путін і його маріонетки стають все більш безпорадними і зневіреними, вони відкрито вдаються до насильства, щоб придушити інакомислення.

З моменту запровадження санкцій у 2014 році Захід став краще розробляти і пояснювати свої заходи, але роботи попереду ще багато. Американці поступово перейшли до індивідуально спрямованих санкцій. Це було дуже боляче для тих, проти кого вони були спрямовані. Але і тут не було докладено достатньо зусиль, щоб пояснити, чому саме ці санкції застосовуються до цих людей. Як наслідок, їхній ефект був послаблений, оскільки російська влада розповіла своїм громадянам власну версію, що американці карають Росію за те, що вона наважилася на незалежну зовнішню політику.

Персональні санкції, спрямовані проти конкретних осіб з чітко визначених причин, мають потенціал для обмеження впливу Путіна, його друзів і спонсорів режиму. Санкції повинні бути спрямовані на виконавців незаконних наказів і політичних репресій, осіб, які спотворюють роботу нормальної держави. Це стосується суддів, силовиків, прокурорів, співробітників спецслужб, а також спонсорів і власників активів з найближчого оточення Путіна. Об’єктами санкцій повинні стати люди і компанії, які безпосередньо порушують, спонсорують або сприяють поширенню корупції, дезінформації та незаконного впливу на Заході, або сприяють порушенню прав людини в Росії.

Хто ці люди і як на них впливають? Олег Дерипаска, засновник компанії “Русал”, донедавна найбільшого виробника алюмінію у світі, є прикладом людини, на яку спрямовані персональні санкції проти членів оточення Путіна. Залишатися таким багатим, як Дерипаска, в путінській Росії означає повне підпорядкування Кремлю. Мало хто з путінських олігархів є більш впливовим і лояльним, ніж Дерипаска, як переконливо продемонструвала доповідь Мюллера. У 2018 році Міністерство фінансів США внесло Дерипаску до списку санкцій через те, що він “діяв або мав намір діяти в інтересах або від імені, прямо чи опосередковано, високопосадовця уряду Російської Федерації, - а також через його “заяви про те, що він представляв російський уряд в інших країнах. - Це мало приголомшливий вплив на основний російський фондовий індекс, який впав на 11%, коли санкції набули чинності.

Публічні заяви Дерипаски досить переконливо свідчать про те, що цільові санкції можуть працювати. Наприкінці 2020 року він поскаржився, що заходи проти нього є частиною “війни” проти Росії, - нічим не кращою за бомбардування наших міст або прямі атаки на наші кордони. - Слова Дерипаски відображають ступінь розриву між правлячою елітою і народом Росії. - Ті, хто прямо чи опосередковано провокує санкції проти (нас), - додав він, - за логікою речей, повинні вважатися зрадниками країни і нести відповідні юридичні наслідки. - Я тоді відповів Дерипасці: - Отже, те, що (Захід) не дозволяє людям витрачати мільйони за кордоном, коли вони номінально працюють державними службовцями в Росії, або відмовляється впускати до своїх країн тих людей, які залишаються безкарними за тортури і вбивства в Росії, - це гібридна війна? Для мене це насправді просто елементарна мораль.

Окрім Дерипаски, Міністерство фінансів США у 2018 році націлилося на низку людей, наближених до Путіна: нафтогазових і мінеральних магнатів Володимира Богданова, Сулеймана Керімова, Віктора Вексельберга та Ігоря Ротенберга; колишнього зятя Путіна Кирила Шамалова; колишнього прем’єр-міністра Михайла Фрадкова; голову Ради безпеки Миколу Патрушева; голову правління “Газпрому” Олексія Міллера; а також Віктора Золотова, голову преторіанської гвардії Путіна, Росгвардії. Це було попередження корумпованим чиновникам Кремля і сигнал російському бізнесу, який так довго підтримував авторитарну хунту, що вони не в безпеці, і Путін не може захищати їх вічно.

Парадоксально, але кремлівські злочинці, які звинувачують своїх критиків у тому, що вони “русофоби” та “іноземні агенти”, майже всі сховали свої гроші в західних країнах, через підставні компанії або на імена родичів і друзів, які живуть за кордоном. Вони роблять це, бо знають, що, зберігаючи свої гроші в Росії, вони наражають їх на руйнівний вплив хижацької держави, відомої своєю свавільною конфіскацією приватної власності. Екзистенційний парадокс будь-якої клептократичної системи полягає в тому, що ті, хто вкрав гроші, не довіряють режиму, який дозволив їм їх вкрасти. Вони прагнуть заховати ці брудні гроші там, де їх не зможуть у них відібрати. За оцінками, понад 1 трильйон доларів приватних російських грошей знаходиться в іноземних банках, і, хоча частина з них цілком законна, дуже велика частина - ні. Відтік капіталу останнім часом помітно збільшився, на превелике невдоволення Путіна.

Не можна допустити, щоб ці злодії продовжували ховати свої гроші на Заході, використовуючи фінансові центри Лондона і Нью-Йорка для відмивання грошей, вкрадених у російського народу. Якщо Захід хоче боротися зі злочинцями в Кремлі, він повинен погодитися бути більш прозорим і більш рішучим у своїх діях. Під час передвиборчої кампанії 2020 року новообраний президент Байден пообіцяв, що “видасть президентську політичну директиву, яка визначить боротьбу з корупцією як основний інтерес національної безпеки та демократичну відповідальність. - Він зобов’язався “очолити зусилля на міжнародному рівні, спрямовані на забезпечення прозорості світової фінансової системи, переслідування незаконних податкових гаваней, конфіскацію вкрадених активів і ускладнення для лідерів, які обкрадають свій народ, можливості ховатися за анонімними підставними компаніями. - Посилення санкцій, оголошене Вашингтоном, Брюсселем