Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

з напоями. Він протиснувся повз них, поспішаючи до тісного туалету, щоб умитися холодною водою. Боляче не було, й від того тільки гірше. Його охопило відчуття близької смерті.

Він вийшов із туалетної кабінки і звернувся до когось із екіпажу: «Мене отруїли. Я помираю». Навальний ліг на підлогу салону, здатність бачити й чути поволі його покидали. У проході лунали його стогони відчаю 392.

Пілот прийняв рішення про екстрену посадку в Омську. Негайно прибули парамедики й перемістили Навального із сірим, як його ж футболка, обличчям у карету швидкої. Медики ввели йому атропін, який пригнічує дію нервово-паралітичних речовин, але його стан був критичним. У місцевій лікарні його підключили до апарата ШВЛ. Лікарі говорили про умисне отруєння, аж поки коридори навколо палати Навального заповнили поліціанти.

Тепер медичні працівники змінили думку. Столичні лабораторії, казали вони, не знайшли слідів токсинів 393. Можливо, у пацієнта просто різко впав рівень цукру в крові. Долучилися прокремлівські медіа з припущеннями, ніби Навальний допився до коми, перебравши самогону 394. Після напружених перемовин дружині та особистому лікареві Навального дозволили перевезти його в Німеччину. Чартерним рейсом пацієнта доправили до Берліна. Уже за межами Росії незалежні експерти підтвердили, що в його організмі знайшли сліди отрути — одного з різновидів «Новічка».

Ми, як і багато інших, спантеличено стежили за подіями. Так, Кремль ненавидів Навального. Але спроба вбити свого такого відомого ворога здавалася божевіллям, яке могло тільки нашкодити репутації Путіна і підвищити рейтинг Навального. Беллінгкетівець Хрісто Ґрозєв припустив, що це навряд чи діло рук агентів ГРУ, які спеціалізуються на операціях за кордоном. А щодо ФСБ — наступниці КДБ, яка діє в межах Росії, — то прибирати Навального здавалося надто зухвалим навіть для них.

Хрісто вважав, що це може бути ділом рук когось із довірених осіб Кремля — на кшталт бізнесмена Євґєнія Пріґожина, колишнього засудженого, який на догоду Москві провернув не одну протизаконну справу: від використання своєї ботоферми, так званого «Агентства інтернет-досліджень», для втручання у вибори в США 2016 року, підтримки найманців із групи Вагнера в Сирії та Україні — до залякування політичних опонентів Путіна. Напевно, ми ніколи не дізнаємося правди, міркував Хрісто. У Росії докази «зникають» набагато швидше, ніж, скажімо, в англійському Солсбері.

Хай там як, у Хрісто не було часу в це заглиблюватися. Він брав участь в іншому розслідуванні, яке мало викрити чергову брехню Кремля, буцім той припинив будь-яку роботу з хімічними отрутами. Насправді ж відповідних фахівців просто перевели в інші дослідні установи, зокрема в Державний науково-дослідний інститут військової медицини на околиці Санкт-Петербурга, де нібито лише досліджували антидоти проти хімічної зброї; а також у Науковий центр «Сіґнал» у Москві, де нібито працюють над безневинними проєктами, як-от розробка спортивного харчування 395.

Через два місяці після отруєння Навального Bellingcat опублікував матеріали цього розслідування, яке підтвердило, що обидва інститути тісно працювали з «ударною групою» ГРУ із в/ч 29155, причетною до отруєння Скрипалів. Публікуючи чергову сенсацію від Bellingcat, Хрісто щоразу отримує дозу адреналіну, спостерігаючи за резонансом у світових медіа. Минають дні, з’являються інші новини, а він поринає в нові відкриття. Справу отруєння Навального ще ніхто не розкрив. Час спробувати. Хрісто зв’язався з нашим близьким колегою Романом Доброхотовим із російського партнерського видання Insider. І вони почали копати.

На той час я щойно закінчив працювати над цією книжкою і всю свою увагу спрямував на проєкт Bellingcat, що невпинно розростався. Місяць за місяцем ми змінювалися, вдосконалювалися, примножували чисельність. Я побачив, що, вочевидь, розслідування отруєння Навального буде ділом нешвидким, але ми не вперше бралися за тривалі справи.

На щастя, російські журналісти вже заклали важливий фундамент: з’ясували хронологію перебування Навального в Сибіру. Хрісто з Романом перевірили цю інформацію за двома джерелами: 1) телефонними метаданими людей, пов’язаних із хімічними інститутами; 2) злитими даними про переміщення. Як уже згадувалося, у російськомовному інтернеті є, м’яко кажучи, прогалини з приватністю, починаючи від відкритого доступу до особистої інформації в соціальних медіа і закінчуючи чорним ринком конфіденційних державних баз даних. Нам було потрібно все, що тільки можна дістати.

Наша слідча група припустила, що ймовірні отруйники навряд чи були такими дурними, щоб сісти з Навальним в один літак до Москви, де їх могли викрити. Тож ми перевірили реєстрації на рейси, сусідні з рейсами потерпілого: з Москви до Новосибірська 14 серпня і зворотний, з Томська до Москви, 20 серпня (хоча літак Навального відхилився від курсу, коли йому стало зле). Чи якісь пасажири повторили його маршрут? Так.

Чоловік під іменем «Алєксєй Фролов» мав квиток до Новосибірська за день до рейсу Навального і квиток із Томська до Москви на наступний день після планованого повернення лідера опозиції. Але «Фролов» так і не сів на цей зворотний рейс. Не було потреби, якщо він слідував за Навальним, а той опинився в лікарні. Як з’ясувала наша слідча група, його зворотний квиток було куплено разом із квитками для двох інших осіб: «Владіміра Паняєва» та «Івана Спірідонова».

Ми перевірили ці три імені в архіві злитих старих російських баз даних. Про «Фролова» і «Спірідонова» в офіційних записах не було майже нічого — а це вже багато. Ні номерів платників податків, ні адрес реєстрації. У Росії людина не може існувати без офіційних записів. Хіба що її не існує взагалі. А от про третього, Паняєва, було чимало реальних даних. Тож ми пошукали його в додатку GetContact, що збирає номери телефонів та імена з багатьох приватних списків контактів. Хтось записав його як «ФСБ Владімір Алєксандровіч Паняєв».

Хрісто з Романом уже щось намацали, але до повної картини було ще далеко. У Хрісто з’явилась ідея зв’язатися особисто з Навальним, який тоді відновлювався в Німеччині, через приватні повідомлення у твітері. «Можливо, ми їх знайшли. Треба поговорити», — написав він.

Зрозуміло, лідер опозиції, на якого недавно здійснили замах, був украй обачним. Він наполягав провести зустріч у зумі з увімкненими камерами, щоб бачити, з ким розмовляє. Через годину Хрісто вже пояснював, що саме нашій слідчій групі вдалося з’ясувати, а чого ще бракує. Щоб виявити всі сліди російських агентів, ми могли б вивчити докладні маршрути Навального за останні кілька років. Але ми не хотіли, щоб сам потерпілий брав участь у розслідуванні: це скидалося