Читати книгу - "Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська"

з оперативними даними силовиків, «близько половини із цієї кількості бойовиків прийшли в Україну з Російської Федерації».

«Серед них є, як кажуть, і бойовики-чеченці із Кавказу, і бойовики зі спецназу армії Росії», — повідомив секретар РНБО.

• Президент Петро Порошенко пропонує припинення вогню як початок свого мирного плану врегулювання конфлікту.

Про це Порошенко сказав, відкриваючи засідання РНБО у понеділок. За його словами, вогонь буде припинений на обмежений термін для того, щоб дати можливість бажаючим терористам та сепаратистам скласти зброю.

• Група українських розвідників потрапила в полон біля міста Сніжне Донецької області.

Про це повідомив на брифінгу керівник групи «Інформаційний опір» Дмитро Тимчук

• Рада національної безпеки і оборони України доручила уряду провести односторонню демаркацію українсько-російського державного кордону. Парубій, доповідаючи про результати засідання, зазначив: «Серед цих рішень слід відзначити будівництво інженерних споруд уздовж нашого кордону й невідкладні заходи для розвідки щодо нейтралізації диверсантів, які проходять на територію України».

• 125 військовослужбовців загинули під час антитерористичної операції на Сході України.

За його словами, серед 125 загиблих — 95 військових Збройних сил України, 22 співробітника органів внутрішніх справ, СБУ та прикордонники.

«В основному вони загинули тоді, коли перебували в літаку, гелікоптері, спали. Але дуже мало загинуло в боях, на відміну від терористів. Тобто професійний рівень нашої армії та Національної гвардії надзвичайно високий», — зазначив Віталій Ярема.

• Терористи почали обстріл Луганська, скориставшись системою залпового вогню «Град» (дальність стрільби від 20 до 40 км).

Про це повідомляє блогер Сергій Іванов, посилаючись на інформоване джерело.

«Терористи витягли на Веселу Гору під містом Щастя систему залпового вогню «Град» (дальність стрільби від 20 до 40 км) і збираються почати обстріл Луганську, щоб потім звинуватити в ньому українську армію», — написав він, пізніше зазначивши, що близько 23:00 обстріл почався.

Вибухи і звуки, схожі на стрілянину, було чути практично у всіх районах міста. Всього прогриміло більше 15 вибухів. Як повідомляють мешканці Луганська, вибухи лунали з боку селища Металіст, який знаходиться поблизу міста, і з боку міста Олександрівськ.

17 червня 2014 року

• Ігор Михайлишин «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону ‘‘Донбас’’»

17 червня 2014 року [Нові Петрівці]

У нашому наметі вже всі познайомились. Знають, хто і де живе. Як кого звати. Який у кого характер. До кого можна підійти за порадою. А до кого — і за допомогою.

Територіально, тут різні регіони. Я і «Тин» — з Івано-Франківської області. «Камаз» — з Донецька, «Амбал» — з Макіївки, «Прапор» — з Ізяслава. Ми вибрали його старшим представником нашого намету. Дуже любить домовлятися. «Бед» — з Черкаської області. «Аксель» і «Кум» — із Бердичева.

Я дуже здружився з «Амбалом». Він мого ж віку. Весь час ходимо на спортивний майданчик і в їдальню. «Амбалом» його назвали через розміри. Вони кардинально суперечать назві. Він менший і легший за мене. Але при озвученні позивного на людей це справляє відповідний ефект.

Комунікативний клімат у наметі, одне слово, налагодився. Ніщо не віщує біди.

— Здравствуйте! А кто у вас тут старший палатки?

— Я!

— Можете мне уделить минуту своего времени?

— Да, без проблем!

Цього чоловіка бачу вперше. Що він хоче? «Прапор» виходить з намету. Не чую, про що вони розмовляють.

— Хто це був?

— «Болгарин».

— Що?

— «Болгарин». Це його позивний.

— І що, він з Болгарії?

— А я звідки знаю. Він мені не доповідав.

— Що хоче? Сигарет у нас немає. Тільки для своїх.

— Та не сигарети хоче. Проситься до нас. Хоче переїхати.

— Ти шо, дозволив йому?

— А где он будет спать?

— Пацани! У нас тут є місце! Людина нормально підійшла, попросила переїхати. Його там дістали в тій його палатці.

— А где он сейчас?

— Чекає надворі.

— Та нехай переїжджає.

— І я про те саме. Усі ж разом на війну йдемо.

— Заводи.

«Болгарин» — чоловік середнього зросту з чорним волоссям, обережно причесаним назад. Справляє враження інтелігента. Хо­ча носить куртку «Адідас». Дивний інтелігент. Ще й худий. Хо­ча вони майже всі такі.

Приніс своє ліжко і речі. У нього їх небагато. У порівнянні з деякими хлопцями, котрі тягають за собою цілі хороми різного шмат­тя, «Болгарин» — кочівник. Має тільки наплічник.

— Здравствуйте все! Меня зовут «Болгарин». Извините, если кому-то причиню неудобства. В моей палатке ночью стоит дикий храп. Это просто невыносимо. Я терпел, сколько мог. Больше нету сил. Вот и решил переехать.

— Це ти з «Прапором» говорив?

— Да. Он, с присущей ему вежливостью, разрешил мне остаться у вас. Спасибо вам за кров. Кстати, кому интересно, на мне лежит задание — сформировать гранатометный взвод. Если есть жела­ние — подходите. Буду рад побеседовать.

Нічого собі! Здивував. Гранатометний взвод. Піаніст-гранатометник. Звучить! Треба подумати над цим пізніше. Може, і справді подамся у гранатометники.

— «Пианист»! Пойдешь с нами?

— О, «Камаз»! А куди йдемо?

— На тренировку! Не тупи! Мы вчера говорили об этом.

— Вибач, забув. Іду, звісно!

— Забыл он... Давай, шевели копытами!

Щось я геть розсіяний став після обіду. Мабуть, переїв. «Амбал», «Прапор» і «Тин» уже стоять із гілками та палицями. Це своєрідна імітація автоматів. Як у дитинстві бавились.

Ідемо подалі від табору.

— «Пианист», переходи к нам. В седьмую учебную.

— Та я б з радістю, а хіба так можна?

— Ну да! Пойди, переговори со своим ротным. Как его?

— «Шульц».

— Да, с ним. Потом с нашим «Даком». Я думаю, они не будут против. Пол нашей палатки — в седьмой роте. Как говорится, собираем всех в кучу. Кучкуемся!

— Гаразд. Сьогодні спробую. Чуєш, «Камаз»! А хто нас буде тренувати сьогодні?

— Ты шо, дебил?! Никто нас не будет «тренувати». Мы сами будем тренироваться.

— Це як? Я не зрозумів...

— Не, ну ты точно дебил! Ты думаешь, мы сами не можем тренироваться? Вон «Прапор» — десантник. Ну... И ... Я! Пограничник! Служил в боевой части, кстати.

— Аааа... Ну, я ж не знав.

— Или ты хочешь сидеть на жопе ровно? Этим мы здесь занимаемся уже две недели.

— Та ні! Я тільки «за»! Будь-які тренування корисні.

— Ну вот! Это хорошо! Меня, кстати, здесь ничему новому так и не научили. Все эти их штучки с автоматами. Постоянные приседания и пробежки. Это все я уже проходил