Читати книгу - "Історія держави і права України"

містять відомості про козацькі суди, які наводить Д. І. Яворницький. З'ясуйте, який суд діяв у куренях та паланках, які судові інстанції розглядали справи про тяжкі злочини та злочини, скоєні військовою старшиною.

7. Розкрийте джерела та риси права Запорозької Січі. З'ясуйте яке джерело права мало на Січі універсальний характер та які відносини воно регламентувало.

8. З’ясуйте, чому козацьке звичаєве право склалося переважно як право публічне. Розкрийте зміст публічного січового права та основні публічно-правові процедури.

9. Розкрийте риси цивільно-правового регулювання на Січі. З’ясуйте, чому на Січі приватне право не набуло було достатнього розвитку. Охарактеризуйте основний зміст та процедури приватно-правового регулювання на території Запорозьких Вольностей.

10. Поясніть, у чому полягала специфіка січового кримінального права. Що включало поняття злочину? Розкрийте види злочинів, що існували на Січі та дайте їм характеристику. З'ясуйте, які специфічні склади злочинів існували на Січі?

11. Визначте мету та систему покарань, що діяла на Січі та охарактеризуйте основні види покарань. Поясніть, що спричинило суворість системи покарання та охарактеризуйте систему покарань, яка існувала на Січі.

12. Проаналізуйте додані до теми матеріали за Д. І. Яворницьким, що містять відомості про покарання та кари на Січі. Назвіть характерні риси січового процесуального права. Розкрийте особливості козацького судового процесу.

Першоджерела

1638 р. Ординація Війська Запорозького, заведена польським урядом[28]

1. На вічні часи позбавляємо козаків старшинства, всяких старовидних судових установ, права, доходів і інших відзнак, набутих ними за вірні послуги від наших предків і тепер внаслідок заколотів утрачених, і бажаємо тих, кого в живих зберегло воєнне щастя, мати в стані простого народу, оберненого в холопів.

2. Реєстровим же козакам, число яких Річ Посполита визначила на своїй службі тільки 6 тисяч і які смирилися перед нами і Річчю Посполитою, ми встановлюємо таку військову організацію, згідно з постановою цього сейму.

3. На місце старшого, який більше не буде (вибиратись) з серед козаків, ми будемо ставити старшого комісара, від сейму до сейму, за рекомендацією гетьманів, — людину, яка була б народжена в шляхетському стані, в лицарській справі досвідчена, підтримувала б у війську лад, запобігала б усяким бунтам, була б справедлива до вбогих людей і з розпорядження гетьмана приходила б у той час і на призначене місце, де потребуватиме Річ Посполита. Він мусить бути приведений до присяги…

4. Цьому комісарові мусять коритися осавули, полковники, сотники, як і все військо. Всі вони, також полковники з комісаром, мусять залежати від гетьмана. Більше того: і осавулами мусять бути шляхтичі, досвідчені в лицарському ремеслі, випробуваної доблесті і віри. Сотники і отамани можуть обиратися з самих козаків, добре заслужених перед нами і Річчю Посполитою, і людей лицарських. Резиденція комісара мусить бути в Трахтемирові, як у центральному пункті. Полковники мусять перебувати кожний при своєму полку, причому не відлучатися з своїх місць, хіба на законній підставі і то з відома коронного гетьмана.

5. Полки з своїми полковниками повинні ходити по черзі на Запоріжжя для охорони тих місць і щоб перешкодити татарським переходам через Дніпро. Треба невпинно стежити, щоб козацька вольниця не ховалась по островах і звідти не чинила б походів на море. Разом з тим жоден козак не повинен наважуватись ходити на Запоріжжя без паспорта комісара; спійманий комендантом козацьким, він підлягає смертній карі.

6. Попереджаємо також про те, щоб перебуваючі на службі у Речі Посполитої козаки не терпіли від старост і українських підстарост безсудних вироків. Так само козаки не повинні чинити ніяких труднощів у здобуванні доходів у наших маєтках, — за цим полковники і комісари повинні пильно стежити і, якби виявились недбалими у виконанні своїх обов'язків, то підлягають відповідальності перед коронним гетьманом. В разі виникнення справи між міщанином з наших маєтків і реєстровим козаком в судах у такій справі повинні засідати підстарости з полковником.

7…Козаки реєстрові ніким не повинні бути обтяжені як щодо земель, так і особисто. Наші міщани, згідно з старовинними правами і заборонами, не повинні ні самі вступати в козаки, ні втягати в це своїх синів, ні навіть віддавати заміж за козаків своїх дочок під страхом кари з конфіскацією майна.

Попереджую про те, щоб козаки в далеких українських місцевостях (крім Черкас, Чигирина, Корсуня, де для безпеки від поганих повинні проживати); в інших містах на самій Україні не проживали, щоб, живучи там разом, вони не мали ніякого приводу до зборищ і далі до бунтів.

Д. І. Яворницький про суди, покарання та кари у запорозьких козаків (1892 р.)[29]

Как в выборе войсковой старшины и разделе земель, так и в судах, наказаниях и казнях запорожцы руководились не писанными законами, а «стародавним войсковым обычаем, словесным правом и здравым смыслом»…Писанных законов запорожские козаки даже старались избегать, опасаясь, чтобы они не изменили их вольностей. Оттого самые наказания и казни у запорожских козаков всего больше касались уголовных и имущественных преступлений.

Нельзя сказать при этом, однако, чтобы запорожские судьи, руководствовавшиеся в своей практике исключительно обычаем, дозволяли себе произвол и допускали волокиту дел: и незначительное число запорожского товарищества и чисто народное устройство его, и полнейшая доступность всякого члена козацкой общины к высшим начальникам делали суд в Запорожье простым, скорым и правым в полном и точном смысле этих слов; обиженный и обидчик словесно излагали перед судьями сущность своего дела, словесно выслушивали решение их и тут же прекращали свои распри и недоразумения, причем, перед судьями были одинаково равны — и простой козак и знатный товарищ.

Дошедшие до нас акты, касающиеся судебных козацких дел, показывают, что у запорожцев признавались — право первого займа, право договора между товарищами, право давности владений, — последнее, впрочем, допускалось только в ничтожных размерах, и то в городах; оно касалось не пахотных земель и угодий, бывших всеобщим достоянием Козаков, а небольших при домах огородов и усадебных мест; признавался обычай увещания преступников отстать от худых дел и жить в добром поведении; допускались следствия «по самой справедливости, зрелым оком» во всякое время, кроме постоянных дней первой седмицы; практиковались предварительное заключения преступников в войсковую тюрьму или пушкарню и пристрастный суд или пытки; наконец, дозволялась порука всего войска и духовных лиц за преступников, особенно если эти преступники выказывали себя раньше с выгодной для войска стороны или почему-либо нужны были ему.

Те же акты и свидетельства современников дают несколько примеров гражданского и уголовного судопроизводства у запорожских козаков. Из преступлений гражданского судопроизводства важнейшими считались дела по неправильной денежной претензии, неуплатному долгу, обоюдным ссорам, разного рода шкодам или потравам, дела по превышению определенной в