Читати книгу - "Хід королем"

— фотографії чи груди, виставлені напоказ. На цих двох світлинах, як і на інших, неприкриті принади принцеси Шарлоти були показані в усій красі. Єдині варіації основної теми — це різні пози її тіла і вихиляси молодика.

— Ох, ну скажу вам,— видихнув Стемпер.

— Один з найбільших тягарів посади прем'єр-міністра — те, що йому повіряють різні секрети. Історії, які ніколи не озвучуються. Як, наприклад, історія про молодого військового, стайничого принцеси, який, побоюючись, що його улюблена поза на принцесі дуже ризикована, вирішив отримати страховий поліс — ці фото.

— Ох, ну скажу вам,— повторив Стемпер, перебираючи решту світлин.

— Це було промахом з боку стайничого,— провадив Уркгарт,— що він намагався продати політичну справу не тій людині — журналісту, який, як виявилося, раніше працював у спецслужбах. Тому знімки опинилися в мене у шухляді, а нещасному закоханому хлопчику недвозначно натякнули, що йому відірвуть яйця, якщо хоч одна копія цих фото спливе на Фліт-стріт.

Він забрав фотографії у Стемпера, який, можливо, тримав їх на хвильку довше, ніж слід.

— Щось мені підказує, Тімоті, що за кілька днів я не хотів би опинитися на його місці.

Чоловіки зареготали, проте Уркгарт помітив, що Саллі, здається, не насолоджується моментом.

— Тебе щось турбує, Саллі?

— Це якось неправильно. Це ж король хоче тебе знищити, а не Майкрофт чи принцеса.

— Спочатку гілки...

— Але ж вона нічого не зробила. Вона не замішана.

— Але буде замішана,— пирхнув Стемпер.

— Називай це професійним ризиком,— додав Уркгарт. Посмішка ще розтягнулася і стала тоншою.

— У мене з голови не йдуть думки про її сім'ю. Як це позначиться на її дітях,— у її голосі прослизнула вперта нотка, а повні, виразні вуста вперто надулися.

Він відповів повільно і твердо як камінь.

— Війна породжує страждання. І багато невинних жертв.

— Її єдиний гріх, Френсисе, у тому, що їй кортить здорового сексу, і в тому, що чоловік у неї — прісний англійський виродженець.

— Її гріх — у тому, що дала себе застукати.

— Тільки тому, що вона жінка!

— Тільки не треба цього колективного фемінізму,— роздратовано огризнувся Уркгарт.— Вона весь вік жирувала, жеручи подане на королівському столі, й пора їй платити за рахунками.

Саллі хотіла відповісти, але, побачивши спалах у нього в очах, приборкала себе. Вона не переможе в цій суперечці, а якщо спробує, може втратити набагато більше. Вона сказала собі: не будь наївною. Хіба вона сама не знає, що секс для жінок — не більше ніж інструмент, зброя, яка частенько потрапляє до рук чоловікам? Вона відвернулася, відступаючись.

— Тіме, переконайся, що ці фото опиняться де треба, гаразд? Поки що тільки оці двійко. А решту лиши.

Стемпер кивнув і скористався нагодою нахилитися над столом і ще раз поритись у фотографіях.

— Ну ж бо, Тіме. Будь хорошим хлопчиком.

Стемпер різко підкинув голову, його очі мерехтіли, коли він подивився спочатку на Уркгарта, потім на Саллі, потім знову на Уркгарта. Жаринки розуміння спалахнули у нього в очах. Саллі втрутилася в його взаємини з босом і мала над Стемпером перевагу, попри всю його кмітливість і крутійство.

— Я так і зроблю, Френсисе,— він узяв два фото і гостро подивився на Саллі.— Добраніч вам усім.

І пішов.

Якийсь час вони двоє помовчали. Уркгарт намагався вдавати спокій, вельми зосереджено розгладжуючи стрілки на брюках, та коли нарешті заговорив, м'якість його слів приховувала погрозу в голосі.

— Не удавай мені смиренницю, о циганко.

— Це буде щодо неї дуже несправедливо.

— Або вони, або я.

— Я знаю.

— Досі на моєму боці?

У відповідь вона повільно підійшла до нього та пристрасно поцілувала, притиснувшись до нього усім тілом, і просунула язика Уркгарту до рота. За кілька секунд його руки пестили її і боляче стискали. Вона знала, що його любощі грубі, тваринні. Він брутально завалив її долілиць на стіл, скинувши ручку та телефон і перекинувши ще й орамковану фотографію своєї дружини. Спідниця Саллі задерлася на спину, а він, зірвавши з неї білизну, уже був усередині, мнучи її сідниці так сильно, що Саллі здригнулася: він уп'явся в шкіру нігтями. Вона лежала долілиць на столі, ніс і щока притискалися до шкіряної поверхні. І тут їй дещо пригадалося. Ще підлітком, може, років тринадцятьох, вона одного разу скоротила дорогу через провулки Дорчестера, щоб швидше потрапити у кіно, і там раптом зіткнулася з жінкою, перехиленою через капот автомобіля. Жінка була чорна, з яскраво-малиновими губами, а блискучі очі були жорсткі, нетерплячі, знуджені. Чоловік позаду неї був товстий і білий, він огризнувся на Саллі, виплюнувши брудні, бридкі слова, але не зупинився. Пам'ять відбивала все це з жахливою ясністю, коли Уркгарт ще глибше, наче цвяхами, уп'явся їй у шкіру, а обличчя Саллі дедалі болісніше притискалося до фотографій, розкиданих на столі. Їй хотілося скрикнути — не в екстазі, а від болю та приниження. Натомість вона просто закусила губу.

Розділ сорок перший

Концепція спадкової монархії трохи нагадує пляшку вишуканого шампанського, яка занадто довго залишалася відкоркованою.

Майкрофт знайшов його на вересовому пустищі неподалік Балморалу, де той часто гуляв, коли відчував неспокій і бажання побути на самоті — навіть у середині зими, коли земля засніжена і безперешкодно дме східний вітер, який набрався сил у тіні Уральських гір за дві тисячі миль звідціля. Тут живуть безсмертні духи, одного разу сказав король: вони чаяться в тріщинах гранітних брил і співають, ганяючись разом з вітром у вересових заростях, у той час як олені шукають собі прихисток на пасовиськах у долах. Король побачив, як Майкрофт наближається, але не привітався навіть знаком.

— У мене не було вибору. У нас не було вибору.

— У нас? А хіба зі мною консультувалися? — царствений тон зрадив образу і біль. Гнів — чи вітер? — забарвив рум'янцем щоки; королівські слова звучали повільно.— Я до кінця був би з тобою.

— Ви вважаєте, я справді цього не розумію? — прийшла черга Майкрофта дратуватися.— Ось чому мені довелося взяти рішення в свої руки. Вам час починати слухатися голови, а не серця.

— Ти не вчинив злочину, Девіде, не порушив закону.

— Відколи це щось важить? Я б тільки