Читати книгу - "Інформатор"

кімнати. Усі мовчали, поки йшли до автівки і потім, по дорозі. Коли місто залишилось далеко позаду, Майкл нарешті порушив тишу:

— Ну, що ж, кажіть.

Джастін заговорив першим:

— Той факт, що Макдовер найняла найбільш досвідчених адвокатів ще до того, як дізналася, у чому справа, зароджує підозри. Хіба вона найняла б їх, якби не відчувала за собою провини? Та й як вона може дозволити собі це на зарплату судді? Торговці наркотиками та знані шахраї мають достатньо грошей, щоб оплатити послуги Кіллбрю, але не окружний суддя.

— Думаю, готівки в неї достатньо, — додала Лейсі.

— Незважаючи на її стриману поведінку, я помітив страх. І це не страх за свою репутацію. Якраз вона її зараз хвилює найменше. Ти згодна, Лейсі? Ти це помітила? — запитав Майкл.

— Мені не здалося, що вона злякалася. Вона надто холоднокровна для цього.

— Послухайте, ми знаємо, яким буде її наступний крок. Суддя надасть нам розлогу відповідь, у якій ітиметься про те, що вона придбала будинки дуже давно з метою інвестувати гроші. Закон не забороняє робити таке за посередництва офшорних компаній. Це трохи підозріло, проте не протизаконно чи то неетично, — сказав Джастін.

— Гаразд, але як вона доведе, що заплатила за них? — поцікавилась Лейсі.

Майкл висловив припущення:

— Знайде якісь записи. Бонн Дюбос і раніше таємно допомагав їй підробити потрібні папери, а тепер є ще й Едгар Кіллбрю, що намагатиметься напустити туману. Нам буде нелегко.

— Ми знали це від самого початку, — зауважила Лейсі.

— Нам потрібно більше інформації від Маєрса, — підсумував Майкл. — Потрібні беззаперечні докази.

— Так, а Маєрсу краще залягти на дно, — додав Джастін. — Ви ж бачили, як вони палко прагнуть його розшукати.

— Їм нізащо не знайти Маєрса, — запевнила Лейсі так, наче знала більше, ніж колеги.

Детективи провели у дорозі дві години, щоб потрапити на п’ятнадцятихвилинну зустріч, але такою була їхня робота. Лейсі хотіла ще принаймні побачити свою понівечену автівку й перевірити, чи, бува, не залишилось чогось на консолі чи в багажнику. Майкл намагався відмовити її від цього. Що б вона там не знайшла — старі диски, парасольку, кілька монет, — ці речі не варті того, щоб знову побачити місце трагічної загибелі Г’юго.

Проте, раз уже вони опинилися поблизу поліцейського відділку і мали трохи часу, Майкл вирішив заїхати привітатися з констеблем Гріттом і познайомити його з Лейсі. Грітт був на місці аварії і допомагав рятувати дівчину, тож Лейсі хотілося подякувати йому особисто. Була уже майже шоста вечора, коли детективи під’їхали до відділку, щоб був неподалік від казино. Вони підійшли до копа у приймальні й Майкл запитав у нього, чи можна побачити констебля Грітта. Той відповів, що Грітт тут більше не працює. Тепер у них новий констебль, і він уже пішов додому. — А що сталося з Гріттом? — запитав Майкл, у якого відразу зародилися підозри.

Коп знизав плечима так, наче й гадки про це не мав.

— Запитайте у вождя, але я сумніваюсь, що він вам відповість.

За два квартали звідси був утилізаційний майданчик, тож детективи відправились туди. Крізь залізну загорожу, що його оточувала, можна було розгледіти багато старого металобрухту. Однак серед тих уламків не було «пріуса» Лейсі чи пікапа, винуватця аварії. Вони зникли.

— Ой, як шкода, — пробурмотів Майкл. — Грітт запевнив мене, що тут вони будуть у безпеці. Я попередив його про можливе розслідування і гадав, що ми домовилися.

— Скільки років він тут працював? — поцікавилась Лейсі.

— Здається, чотири.

— Нам потрібно з ним поговорити.

— І ми будемо дуже обережні, правда, Лейсі?

Розділ 22

Новим констеблем був Біллі Каппел, син вождя і член Ради племені. Оголосивши про призначення Біллі, вождь запевнив поліцейських, що це лише тимчасово. Мовляв, він працюватиме на цій посаді доти, доки після ретельного відбору не буде знайдено гідного кандидата. Оскільки ж новим констеблем стане, безперечно, хтось із племені, то такий пошук не займе багато часу. Насправді обоє — і вождь, і Біллі — знали, що тимчасова посада невдовзі стане постійною. Будучи членом племінної Ради, Біллі заробляв 50 тисяч доларів за рік на доповнення до щомісячних дивідендів. На посаді констебля його заробіток зріс утричі. До того ж завдяки новому правилу він міг гратися у головного копа і при цьому залишитися членом Ради. Дуже вигідні умови, особливо для клану Каппелів.

Багатим досвідом роботи у правоохоронних органах Біллі не міг похвалитися, але цього від нього й не вимагали. Деякий час, до обрання в Раду, він працював у службі безпеки казино, а також волонтером у рятувальному загоні, коли постійний штат ще не був укомплектований.

На другий день після призначення Біллі у відділок зателефонували з поліції Фолі й поцікавились, як там справи з арештом Берла Мангера, чоловіка на відео, що допомагав викрасти «додж рам». Оскільки поліція Фолі не могла перетнути межу штатів, щоб провести затримання, а таппакола не мали юрисдикції за межами резервації, ситуація ускладнилася. Біллі пообіцяв сповістити поліцію у Деф’юніак Спрінгсі й попросити її про допомогу. Та він і не думав це робити. Натомість зателефонував батькові, а вже той