Читати книгу - "Анексія: Острів Крим"

дуже можливий сценарій. Фактично всі перші місяці Путін діяв, міняючи тактичні плани на кожному етапі. Мінялися плани залежно від того, наскільки Україна могла чинити опір. Певного часу реалізовувався сценарій „Русская весна“ щодо захоплення вісьмох областей України. Іноді ці плани навіть не були секретними — вони їх обговорювали на своїх сторінках. Цьому плану перешкодили не тільки дії влади, але й саме суспільство. Ви пам’ятаєте, у всіх містах створювалися загони самооборони. Часто вони відігравали ключову роль у недопущенні провокацій сепаратистами».

Цього дня з’явилася заява Управління торгового представника США Майкла Фромана, що через події в Україні США призупиняють торговельні та інвестиційні переговори з РФ, і «економічна блокада Росії у сфері інвестицій та торгівлі триватиме, поки не розв’яжеться конфлікт в Україні»290.

Про замороження відносин з Росією заявив і Пентагон. У тексті офіційної заяви військового відомства США йшлося: попри те, що американське міністерство оборони вважало цінними військові зв’язки з Росією, які розвивалися протягом останніх років і мали на меті «підвищити транспарентність, налагодити взаєморозуміння та зменшити ризик військових прорахунків, ми прийняли рішення у світлі останніх подій в Україні призупинити всі військові контакти між США і Росією». Пентагон також закликав керівництво Росії до деескалації кризи в Україні та зажадав повернути російські війська в Криму на свої бази відповідно до угод про перебування (на території республіки) Чорноморського флоту РФ.

Своєю чергою, держсекретар США Джон Керрі заявив: у разі, якщо Росія не поверне своїх солдат до казарм, Євросоюз та США негайно застосують проти неї санкції: «Якщо Росія вирішить не підтримувати деескалацію, якщо не співпрацюватиме з урядом України, тоді наші партнери не матимуть ніякого вибору, окрім того, щоби приєднатися до нас і застосувати ті заходи, які ми втілюємо, щоб ізолювати Росію дипломатично, економічно і в міжнародному форматі».

Як це відбудеться на практиці, зрозумілою мовою пояснив міністр закордонних справ Чехії Любомир Заоралек. Він «порадував» росіян тим, що відтепер вони можуть просто забути про спрощення візового режиму до ЄС: «Ми чули численні заяви пана Лаврова про те, що Росія готова жорстко відстоювати права своїх громадян, хоч би де це було. Якщо враховувати такі заяви, як можна вести переговори про безвізовий режим? Росія завжди була в цьому дуже зацікавлена. Але якщо переселення російських громадян в інші країни являє собою такий ризик, як ми можемо підтримувати ідею безвізового режиму?».

Свою позицію оприлюднив і комісар ЄС з питань енергетики Гюнтер Оттінгер: «Україна генерує й транспортує енергоносії в Крим. Крим не забезпечує себе енергоносіями, він трохи видобуває. Ми думаємо, що Україна повинна залишатися єдиним енергетичним ринком».

Паралельно з подіями в Криму Росія запустила сценарій дестабілізації сходу України, який відвертав увагу від подальшої анексії Криму. Здійснення його стало очевидним після надмірного зосередження російської військової техніки біля східних областей України в ніч із 3 на 4 березня.

Журналіст Матвій Ганапольський дає такий діагноз Путіну: «Алогічність та ірраціональність психології Путіна можна простежити, проаналізувавши, як змінюються назви новоутворень на сході України. Видно, як Путіна захоплює якась ідея і як він у ній розчаровується. Дивіться: територія, захоплена сепаратистами, переживала кілька метаморфоз назв. Спочатку з’явилися „ДНР“ і „ЛНР“, а потім негайно з’явилася ідея „Новоросії“. Щось паліативне СРСР, з якоюсь новою національною ідеєю. Але ця ідея ніяк не сформульована. Перед нами назва, суть якої — в агресії. Об’єднання нових земель, на яких живуть якісь росіяни. Після цього нескінченні розмови про входження до Росії. Після цього про ідею Новоросії забули. Аналітики мало звертають увагу на ці метаморфози. А даремно. Адже Новоросія — це нове утворення в нових межах Потсдамського світу. Але як можна було придумати подібну доктрину в нинішніх умовах? Адже вона передбачає обов’язкову агресію. Це свідчить про якусь ненормальність у Кремлі. Очевидно, що й аналітичні здібності Путіна не такі блискучі, як комусь здається».

Прес-центр Держприкордонслужби зранку повідомив про погіршення ситуації на сході: «Спостерігається скупчення військової техніки на території РФ поблизу держкордону біля Харківської, Луганської та Донецької областей. Такі дані можуть свідчити про підготовку російської сторони до вторгнення. З метою недопущення в’їзду в Україну з території РФ організованих злочинних груп, окремих осіб, які можуть брати участь у заходах екстремістського характеру, проводиться посилений прикордонний контроль і вжиті відповідні заходи»291.

Росія ретельно підготувалася до широкомасштабної війни з Україною. Розуміючи, що збройного супротиву українських Збройних Сил на території Криму, напевне, не буде, Росія, тим не менше, накопичувала свої війська на східних і північних кордонах України й усіляко демонструвала готовність перейти в повномасштабний наступ. У ці дні в. о. Президента Олександр Турчинов, говорячи, що Росія накопичила біля кордонів України понад 120 тисяч військ і може розпочати повномасштабну війну, очевидно, знав усю серйозність ситуації.

За найгіршого сценарію розвитку подій у Криму Росія дійсно була готова розпочати військову агресію. Хоча, будьмо відвертими, імовірність повномасштабної війни з вторгненням через східно-північні кордони залишалась до кінця не визначеною.

Олександр Турчинов так сьогодні згадує плани Путіна з дестабілізації сходу України: «Коли ситуація в Києві стабілізувалась, вони внесли корективи до свого плану. Крим розглядався ними як плацдарм. Плацдарм для повноцінного вторгнення зі сходу та півдня із захопленням Донецької, Луганської, Харківської, Одеської, Дніпропетровської, Херсонської і Миколаївської областей. Коли їхній план прямого вторгнення було зірвано, вони запустили план „Б“ — масштабної дестабілізації в цих регіонах та розпочали війну на Донбасі».

Уранці, 4 березня, як повідомила газета «День», «полковник Мамчур разом зі своїми підлеглими пішим строєм, без зброї, із Державним Прапором України та бойовим стягом частини [також був ще прапор СРСР. — Прим. ред.] рушили до озброєних „зелених чоловічків“, які зайняли територію Бельбека. Унаслідок такої психічної атаки Юлію Мамчуру та його бригаді вдалося звільнити частину аеродрому. Фото мужніх українських військових облетіли перші шпальти провідних видань світу»292.

Відео беззбройного штурму293 нашими військовими своєї ж бази набрали сотні тисяч переглядів в Інтернеті, а фото Мамчура заполонили свіжі випуски міжнародних видань.

Ось як описує ті події очевидець, кореспондент «Комсомольской правды»: «Коли відстань зменшилася до двохсот метрів,