Читати книгу - "Єдина, або Сім наречених принца Ендрю, Ольга Обська"

РОЗДІЛ 30. Пікнік

 

РОЗДІЛ 30. Пікнік

 

Опівдні до головного входу палацу була подана величезна карета, яка повинна була доставити дівчат до місця проведення пікніка. Транспортний засіб, розміром ніяк не менше автобуса, запряжений шісткою зебр, поблискував на сонечку, обіцяючи цікаву подорож.

Конкурсантки весело зайшли в салон. Настрій у дівчат був помітно піднесеним. Надихав і сам захід, і те, як самовіддано і дружно дівчата його домоглися. Більше за всіх сяяла Зурім. Ще б пак! Завдяки вилазці-протесту, організованій Глашею, у східної красуні з'явилася можливість споглядати об'єкт обожнювання на тлі природи не менше кількох годин.

Слідом за конкурсантками до карети зайшли Бріус-Сильвій, Крайс і принц Ендрю. Скільки ж знайшлося бажаючих пообідати на свіжому повітрі! Глафіра вважала, що для супроводу дівчатам призначать псевдо-тренера і цим обмежаться. Але, виявляється, знайшлося ще двоє добровольців, любителів поніжитися на сонечку в компанії прекрасних дам. Глаша спробувала переконати себе, що їй не сподобалося збільшення складу супроводжуючих. Але марно. Серце радісно тріпотіло в грудях при погляді на усміхнене обличчя Крайса. Здавалося, що присутність хромейстера зробить майбутній захід більш захоплюючим.

Решта дівчат збільшенню компанії, схоже, теж були раді. Хоча поява принца Ендрю все ж таки внесла деяке напруження. Адже усі збиралися розслабитися і відпочити від змагань, а тепер пікнік загрожує перетворитися на ще один конкурс. Доведеться постійно контролювати ситуацію, щоб не осоромитися перед спадкоємцем престолу.

Хлопці бадьоро завантажили в карету кошики з їжею, розкладні меблі та інвентар. Погляд Глаші мимоволі затримався на дивній штукенції. Чи то мініатюрному веслі, чи то гігантському дерев'яному ополонику — півсфері на довгій, метра півтора, ручці. Причому Бріус прихопив таких знарядь не менше десяти. Цікаво, для чого вони призначені. Чи це все-таки весла і на дівчат чекає сплав по річці, чи столові прибори, якими конкурсанткам доведеться черпати юшку із загального котла? Уява намалювала манірну Кіпріс з величезним ополоником у руках. Професорка намагалася сьорбати з екзотичного черпака, зберігаючи елегантність і незворушний вираз обличчя. Картинка вийшла настільки комічною, що довелося від версії ополоника відмовитися.

— Пікнік проведемо на березі річки, — оголосив Крайс. — За півгодині їзди звідси є чудова місцина. Сподіваюся, всі взяли купальні костюми?

Дійсно. Халітеси збирали дівчат на майбутній захід з такою відповідальністю, ніби це була не вилазка на природу, а королівський прийом. Мія, наприклад, підготувала для Зурім цілих три пляжних костюма, один за інший кращий, щоб та могла переодягатися після кожної водної процедури. Глаші такий ентузіазм сподобався. Буде Бріусу на що подивитися.

Сама Глафіра зупинила свій вибір на купальнику кольору морської хвилі з акуратними чорними та білими геометричними візерунками. Виглядав стильно. Тут, в Дарліті, пляжним костюмом був коротенький топік з коротенькою спідничкою. У комплекті також була довга легка накидка. Мило і романтично.

Карета рушила, і дівчата прилипли до вікон. Якщо Глаша і Зурім хоча б один раз вибиралися за межі палацу, то для інших конкурсанток це було перше знайомство з околицями.

Безкраї луки, вкриті соковитою смарагдовою шовковою травою. Польові квіти, хаотично розкидані яскравими бризками. І метелики, що натхненно пурхають над цим мальовничим царством рослин. Кажуть, можна нескінченно довго дивитися на вогонь і воду. Глаша б додала сюди ще й пейзажі Дарліта. Було щось чарівне в картинах, що пропливали перед очима.

Через деякий час почали траплятися спочатку поодинокі деревця, потім невеликі світлі гаї, і, нарешті, карета в'їхала в справжній ліс. Звуковий фон різко змінився. Здавалося, ніби повітря заговорило. Пташиний спів, шум вітру в кронах, скрип розчавлених колесами сухих гілок.

Висадилися мандрівники на величезній галявині, яка плавно перетікала в берег невеликої тихої річечки. У Глаші серце зайшлося, коли вийшла з салону. Пейзаж здався несподівано рідним, майже земним. Галявинку обрамляли дерева з білими стовбурами, дуже схожі на берізки. Біля самої води примостилася розлога рослина — один-в-один плакуча верба. Кінчики гілок купалися в річці. Берег був пологим, вкритим дрібним жовтуватим пісочком. А протилежний густо поріс якимось екзотичним видом очерету. Великі фіолетово-оранжеві суцвіття — єдине, що надавало пейзажу неземного вигляду.

Хлопці почали розвантажувати і розпаковувати речі, а дівчата ще якийсь час заворожено милувалися околицями. Але незабаром конкурсантки схаменулися і кинулися допомагати чоловікам, в основному, звісно, довготелесому принцу.

Через деякий час галявина причепурилася. На ній були встановлені столики з парасольками від сонця. На столиках виставлені всілякі напої і розкладені фрукти, випічка і холодні закуски. Дівчата примостилися на розкладні стільці і з задоволенням пригостилися хто персиком, хто солодощами. Але Крайс велів поки особливо на страви не налягати, оскільки коронна страва попереду. Хромейстер пошепотівся з кучером, роль якого виконував уже відомий дівчатам фахівець із зебр, після чого оголосив:

— Крампій зараз візьметься за здобуття основного інгредієнта — риби, а потім спільними зусиллями приготуємо ху-ху. Ця юшка — обов'язковий і всіма улюблений атрибут будь-якого пікніка в Дарліті.

Взагалі-то, ху-ху і на землі люблять, тільки називають більш милозвучно, без першого «х». До речі, Глафіра вміла майстерно готувати рибну юшку. Уха в її виконанні виходила такою ароматною і вишуканою, що Глаша сама перебувала в повному захваті від своїх кулінарних здібностей. Єдине, що їй не подобалося, так це чистити і потрошити рибу.

Крампій поліз в карету за снастями. Глафіра подумала: дістане якраз ті штукенції, призначення яких залишилося для неї загадкою. Може, до них сітки чіпляють, і виходить пастка для риб? Але ні, фахівець із зебр витягнув відро і предмет, що нагадував розкладну вудку. З цими нехитрими снастями і відправився в тихе місце, подалі від галявини.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍