Читати книгу - "Це не моя справа"

— підтвердив я. — Оплески містерові Ульману!

Крістал настільки розчулилася, що в пориві ентузіазму чмокнула Ульмана у щоку. Той отетеріло зиркнув на неї, витер помаду і сказав:

— Яка приємна несподіванка! Можливо, я щось таки втратив у житті. Єдиною жінкою, котра цілувала мене, була моя мати.

— Певно, вам її справді бракує, — зауважила Крістал. — Але мені сподобався смак вашого крему для гоління.

— Замовкніть вже обидвоє! — гарикнув Бікс.

— Отож, продовжую, — з притиском сказав я. — Що насправді виказало Коррідана, то це вбивство Медж Кеннітт. Я помітив інспектора, коли виходив із помешкання Медж, щоб купити їй пляшку віскі: зауважив його поблизу будинку, а коли повернувся, Медж була уже мертва. Вона написала на запорошеній підлозі ім’я «Джейкобі», сподіваючись, що це дасть мені підказку. Звісно, так воно й було. Коррідан прибув разом зі своїми людьми і витер напис, надіючись, що я його не помітив.

— Але ти це бачив, — докумекав Бікс. — Ну ж бо, випиймо! Відчуваю, що від хвилювання от-от знепритомнію!

— Так, бачив, — провадив я далі, ігноруючи його ремарку. — І Фред розкопав для мене всі подробиці справи Джейкобі. Меррівезер, приватний детектив, якого я найняв, вибовкав Корріданові, що біля котеджу в Лейкемі бачили чорно-жовтий «бентлі». Я з’ясував, що авто належить Корріданові. Він зметикував, що йому слід спекатися «бентлі», і продав його чоловікові на ім’я Пітер Френч. Так сталося, що я навідав Френча і побачив авто. Корріданові стало про це відомо. Він змусив Нетту переконати мене, що Френч і був убивцею Медж Кеннітт, і це їй майже вдалося.

Ставало надто гаряче для Коррідана. Він вирішив вивезти награбоване з країни. Тут я міг стати у пригоді, а Нетта була тією особою, котра мала реалізувати його задум. Коррідан із Бредлі знову посварилися. Інспектор сказав йому, що Нетта жива і що вона вивезе награбовані коштовності в Америку. Бредлі це не сподобалося, але Коррідан надто багато знав, щоб йому суперечити. Коштовності передали Нетті, й вона почала обробляти мене. Я підіграв їм, забравши персні у Бредлі, а тоді начебто дав себе переконати у версії стосовно смерті Литтлджонса. Коул робив вигляд, що шантажує мене; я ж удавав, що змушений у паніці полишити країну.

— Гадаю, що кінець уже близько, — сказала Крістал, зітхнувши з полегшенням.

— Так, — підтвердив я. — Я переконав Гаррі розіграти комедію, запевнивши Нетту, що нема нічого простішого, ніж полетіти з ним в Америку.

— І я впорався зі своєю роллю блискуче, — Бікс аж сяяв від гордощів.

— Я виклав О’Мейлі усі факти, і він затримав Коула та влаштував пастку для Коррідана. На жаль, Коррідан дізнався про арешт Коула і збагнув, що щось пішло не так. Він потрапив у помешкання Медж саме в той момент, коли ми з Неттою вже вирушали до аеропорту. Гадаю, він мав намір вбити мене і змусити Нетту переконати Бікса допровадити її з Корріданом у Штати.

— Наче б я на це погодився! — презирливо озвався Бікс.

— Так чи інакше, інспектор О’Мейлі, сидячи на кухні, все чув, і Коррідан у пастку таки потрапив, — завершив я свою розповідь. — Буду вельми здивований, якщо тих двох не повісять.

— Ти хочеш сказати, що додумався до всього цього сам? — запитала Крістал, дивлячись на мене з неприхованим захватом. — Я так пишаюся тобою, любий! Ніколи б про тебе такого не подумала!

— Ну годі вже, годі! — сказав я, роблячи знак офіціантові. — Ходімо звідси. Якщо вам, хлопці, нічим зайнятися — розважтеся якось удвох, а Крістал має намір розважити мене одного.

— Дай-но мені п’ять хвилин, серденько! — сказала вона, зриваючись на ноги. — Я лише припудрю носик — і буду до твоїх послуг!

Коли вона нас полишила, Ульман глянув на годинник і також підвівся.

— Мені слід терміново усе записати, — сказав він. — Побудьте якийсь час удвох. Попрощайтесь за мене із міс Ґудвін, гаразд? Бувайте — і дякую за подробиці!

Бікс спробував було податися за ним, але я притримав його за руку.

— Послухай-но, негіднику, — сказав я, — залишайся у мене на очах. Хочу, щоб ти був тут, аж поки Крістал не повернеться, а тоді спокійнісінько собі злиняєш.

— А що змушує тебе думати, що вона хоче провести час саме з тобою, дурню? — поцікавився Бікс. — Присягаюсь, вона їстиме з моїх рук, щойно пробуде зі мною хоча б дві хвилини!

— Для тебе буде новиною дізнатися, що вона не з таких дівчат, — із гідністю відповів я. — До того ж вона їсть із тарілки, а не з рук, і якщо ти розпочнеш щось, що мені не сподобається, то це буде сигнал для мене розпочати бойові дії.

Отак ми й сиділи, витріщаючись один на одного з пів години, аж поки нам обом не стало ніяково.

— Цікаво, що робить вона так довго, — озвавсь я, дивлячись на двері жіночої вбиральні. — Не може ж вона так довго пудрити носик!

В очах Бікса я запримітив тривогу.

— Не думаєш же ти, що той мерзотник...

Я скочив на ноги і рвонув у хол готелю, Бікс — за мною услід. Крістал ніде не було видно. Я підійшов до портьє і запитав, чи не бачив він її.

— Міс Ґодвін полишила готель із двадцять хвилин тому, сер, — відповів той, — у товаристві містера Ульмана. Здається, я ще розчув, як містер Ульман каже їй щось про вирізки з газет.

— А я готовий був показати їй свої татуювання! — аж застогнав Бікс.

Я поплескав його по плечу.

— Її полонили Ульманові мішки під очима та сльозлива розповідь про маму, — гірко зронив я. — Ця дівиця геть розпусна.

— Мені такі подобаються, а тобі? — сказав Бікс, підводячи мене до бару.

— Мені також, — змушений був визнати я.

Примітки

1

Мейфер — фешенебельний район Лондона. (Тут і далі примітки перекладача.)

2

Ед Льюїс на прізвисько «Душитель» (1891-1966) — американський професійний борець. Спортивна кар’єра тривала чотири десятиліття.

3

Королівські ботанічні сади К’ю — комплекс ботанічних садів та оранжерей площею 121 гектар у південно-західній частині