Читати книгу - "Полум'яна 3, Маїра Цибуліна"

- У мене не було іншого виходу, - мовила вона тихо-тихо, боячись, щоб хтось не почув її слів. Але її страхи були марними, адже у темному, сирому приміщенні, окрім неї та образів святих мучеників та Ісуса Христа нікого більше не було.

Якби дівчина залишилася тоді, погодившись стати герцогинею Ештон, то ніколи собі б не пробачила цього, а після смерті вона горіла б у пеклі, мучившись від страшних мук, розплачуючись за те, що не зуміла впоратися з власним тілом, взяти кермо влади над власними слабкостями та почуттями, від того, що не змогла втихомирити власні бажання.

Любов герцога Ештона була забороненим плодом, який вів її як до тілесного, так і до духовного падіння. За свою слабкість жінка ще довго відмолюватиме свої гріхи перед лицем Господа, в чиїх очах вона постала страшною грішницею. Його світлість розбудив у ній сплячу блудницю і розпусницю, яка в майбутньому тільки осоромила б своєю мерзенною і розгнузданою поведінкою чесне ім'я Ештонів. Річард не пробачив би їй таке, засоромившись тому, яку дівчину вибрав собі за дружину. Він би її розлюбив і став зневажати, а цього вона не винесла б. Річард гідний мати пристойну дружину, яка не осоромила б його своєю розбещеністю. Кетрін ще більше утвердилася в правильності зробленого нею п'ять з половиною років тому, хоча своїм вчинком вона зробила боляче двом найдорожчим їй людям, а також собі, але інакше вона не могла вчинити. Вона вважала, що так буде найкраще для всіх.

«Ти горітимеш у пеклі за свої помисли. Ти не маєш відчувати те, що ти відчуваєш. Ти одружена жінка. Ти маєш любити свого законного супруга, а не чужого чоловіка».

Але що вона могла вдіяти зі своїм серцем, яке вважало, що герцог Ештон не був їй чужим. Кожною частинкою своєї сутності вона тяглася до нього і помислами. На обличчі сяяла дурна усмішка, адже її не залишали спогади жодної секунди. Вона була така щаслива від того, що побачила свого герцога, якого могла називати своїм тільки подумки, боялася навіть вголос таке собі дозволити. Її нутро наповнювалося радістю, теплом та щастям. Їй було так добре і спокійно, як не було вже давно. Лише її синочок був тим промінцем, який грів її замерзлу душу, зігріваючи її своїм теплом і світлом. Кетрін не могла собі й уявити, що колись побачить Річарда знову. Лише ночами їй снилися сновидіння про їх зустріч після такої довгої розлуки, і щоразу її сни ставали все яскравішими і яскравішими, все ганебнішими й ганебнішими. Але реальність виявилася набагато солодшою і яскравішою. Те, що робив з нею Річард на кухонному столі - їй би ніколи навіть не приснилося, адже про існування таких речей вона і не знала. Про таке статні та виховані матрони ніколи не шепотілися. З їхніх розмов, вона дізналася про все, що повинні робити пристойні та вірні дружини. А те, що робили вони з герцогом, інакше як соромом не назвеш, таке ніколи б не дозволила з собою зробити хороша, порядна дружина. Таке дозволяли собі тільки розпусні дівки та шльондри. Але який солодкий сором це був!