Читати книгу - "Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш"

якщо юрист вам не сподобається з першого погляду й ви не станете користуватись її послугами. Ви маєте право обирати те, чого ви хочете, – а не обов’язок зробити приємність людині, яка зголосилася допомогти. Справжню допомогу пропонують так само нейтрально, як яблуко на дереві. Ви можете зірвати його або залишити – на ваш розсуд. Якщо ви приймаєте пропозицію, чудово. Якщо ні, це не означає, що ви навмисне відмовляєте потенційному помічникові.

Так само, коли хтось гаряче пропонує вам серйозну допомогу, але не хоче жодної компенсації за свої зусилля (найімовірніше, ви маєте справу з типовою «матусею»), вам доведеться шукати хитрі способи подякувати цій людині. «Ні, я не дозволю тобі надрукувати триста п’ятдесят сторінок мого рукопису задарма, навіть якщо тобі більше нічим зайнятися», – це одне з найважливіших «ні», які ви повинні вміти казати. У вас є право наполягати на дотриманні принципу взаємності навіть і особливо тоді, коли інша людина відмовляється від подяки. Так буде краще і для вас, і для самої «матусі», яка має навчитися вище цінувати свій час та вміння.

Ще важливіше, оскільки дуже багато з нас схильні до проявів такого «материнства», негайно й твердо сказати «ні», не відчуваючи жодних докорів сумління, якщо хтось просить про допомогу, яку ви не хочете надати або не маєте для цього часу.

Іноді, наприклад, вам доведеться відмовляти друзям у своїх професійних послугах, коли за умови позитивної відповіді ви ризикуєте або роботою, або дружбою. Якщо ваша посада передбачає оцінювання чиїхось творчих здібностей чи проектів – наприклад, ви режисер на місцевому телеканалі, агент із пошуку талантів або піарник, – вам слід бути дуже обережним, аби не стати безвідмовним джерелом ресурсів для кожного, хто вас знає. Ви маєте залишити за собою право відхиляти матеріал, із яким не зможете працювати, або навіть не розглядати певних пропозицій, якщо відчуваєте, що від вас аж ніяк не очікують лише об’єктивної оцінки.

Також, припустімо, у вас є вміння, котрі ви не воліли б застосовувати. Скажімо, ви дуже добре друкуєте, але це настільки втомлює і так набридає вам, що ви краще помрете, ніж наберете на машинці хоч одне зайве слово. Ні в якому разі не вважайте себе зобов’язаним пропонувати допомогу просто тому, що вона комусь потрібна. Ви не єдина людина у світі, яка вміє друкувати, і ви цілком можете допомогти, порекомендувавши когось іншого, у кого це не викликає такої огиди. Ваша подруга зрозуміє. Зрештою, вона також не хоче сама друкувати цей клятий рукопис!

Якщо друг звертається до вас із проханням позичити грошей, а у вас немає вільних коштів або ви не впевнені, що борг вам повернуть, сказати «ні» – гарна відповідь. У результаті це тільки захистить вашу дружбу.

І нарешті, ніколи й нізащо не забувайте, що ваш час передусім належить вам і вашій власній меті. Весело й хвилююче бути задіяним у проектах інших людей – але не за ваш рахунок. Час, який ви можете запропонувати комусь, має бути часом дозвілля, коли ви вже виконали всю роботу, пов’язану з досягненням вашої мети, або зробили все інше, що вам було потрібно або чого хотілося. Джерелом справжніх дарів має бути надлишок ресурсів, і найкращий спосіб не дати вашим власним сховищам вичерпатися – добре дбати про самого себе.

Єдині, хто реагуватиме на вашу відмову з болем та обуренням, – це «малюки». І для того щоб позбутися докорів сумління, ви маєте чітко усвідомити, що відповідь «ні» зазвичай корисна для таких людей. Це змусить їх повернутися до власних ресурсів – особливо якщо замість того, щоб зробити все за них, ви дасте їм ідеї та маршрути, якими вони зможуть рухатися самі. У решті випадків чесне «ні» між друзями – це вияв взаємної поваги. Ви відмовляєте шкодуючи, а вашу відповідь приймають із розумінням. Пошуком шляхів виходу з такої ситуації може стати ще один спільний мозковий штурм.

З іншого боку, ви маєте поважати право друга відмовити вам – і не дозволяйте собі через це боятися спитати. Якщо вам настільки важко просити, що, коли ви наважитеся це зробити, відповідь «ні» вас уб’є, значить, ви дієте неправильно й покладаєте нестерпний тягар на людину, яку просите. Ви маєте часто звертатися по допомогу. Просто зробіть ваші прохання максимально конкретними та прямими, аби друзі знали, що в них є вибір – сказати «так» чи «ні» саме цьому проханню, а не загалом вашим стосункам. Людям подобається, коли до них звертаються, якщо їм відомо, що вони вільні погодитися чи відмовити.

Дотримуючись цих двох правил безпеки, ви можете відкрити для себе магію перетворення дружби на джерело ресурсів для досягнення мети. Це наче головоломка, де треба поєднати крапочки, щоб отримати в результаті певний малюнок: модель спільноти вже є, але ви не бачите її, доки не намалюєте єднальні лінії. Більшості особистих мереж цілком достатньо, аби допомогти заповнити всі пропуски у вашій блок-схемі й почати втілювати мету. Але якщо ви хочете закинути сіть іще ширше з першого ж разу, можна запросити на толоку весь ваш офіс, школу, будинок, мікрорайон або місто, зібравши людей у кімнаті для нарад, церкві чи шкільній актовій залі. Дайте в місцевій газеті чи на радіо оголошення про збори з обміну ресурсами. Розвісьте запрошення всюди, де тільки можна, попросіть усіх ваших друзів привести їхніх друзів – чим більше людей у залі, тим більше можливостей, талантів та зв’язків і тим вищим є рівень енергії. На семінарах команд успіху ми починаємо з повної кімнати, у якій збираються сорок-п’ятдесят незнайомців, а в результаті отримуємо блискучу мережу ресурсів.

Коли ви зібрали велику групу людей разом, установіть такі правила:

1. Якомога конкретніше формулюйте те, що вам потрібне.

2. Не пропонуйте того, чого ви справді не хотіли б або не можете дати чи зробити.

3. Якщо ви можете надати щось, необхідне іншій людині, або використати те, що хтось пропонує, підніміть руку й назвіться. Запишіть імена один одного й зустріньтеся після офіційної частини зборів.

Далі кожна людина стає перед групою, називає своє ім’я й говорить: «Я Еллен Джонсон, гештальт-терапевт, навчалася в Інституті Есален і розпочинаю зараз власні семінари. Мені потрібні клієнти та приміщення. У когось є ідеї?» «Мене звати Джо Джонс. Я скульптор, але заробляю на життя теслярством. Я виготовлю будь-що з дерева за прийнятну ціну. Мені б дуже допомогли зв’язки в художніх галереях, котрі б погодилися виставити мої роботи. Є які-небудь ідеї?» «Я Мері Сміт. Я маю намір вступити на стоматологічний факультет, мені б хотілося поговорити з жінкою, якій це вдалося». «Мене звати Джой Ґрінберґ. Я написала сценарій і хотіла б сама зняти фільм та зіграти в ньому одну