Читати книгу - "Дике серце. Таємниця чоловічої душі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
ЖИТИ З ПРИГОДОЮ
Нам холодно, але це не зима. Віків страждання звільняються
від льоду, ідуть в рух;
Гримить плавуча крига,
Відлига, повінь, весняна пора.
Ми славим Бога, що живем
У час, коли напосідає зло
І не відступиться, доки душа
Не вирушить в найважчу путь.
_КРИСТОФЕР ФРАЙ
Бог закликає вас бути там, де вгамування найглибшого голоду людства приносить вам найглибшу радість.
_ФРЕДЕРИК Б’ЮХНЕР
У південному Орегоні є річка, яка звивається від Каскадних гір до узбережжя. Це ріка мого дитинства, яка проторила русло в каньйонах моєї пам’яті. Хлопчаком я провів багато літніх днів на річці Роуґ, ловлячи рибу, купаючись і збираючи ожину, втім, здебільшого все-таки ловлячи рибу. Мені подобалося, як її назвали французькі мисливці — Скавндрел, тобто збитошниця. Це додавало пустотливого тону для моїх пригод — я був збитошником на Роуґ.Із цими золотими днями дитинства пов’язані мої найдорожчі спогади, то ж торішнього літа я привіз туди Стейсі з хлопцями, щоби познайомити їх із рікою і поділитися спогадами. У літні місяці, особливо в червні, Роуґ у своїй нижній частині протікає гарячою і сухою місцевістю, тож ми з нетерпінням чекали можливости поплавати на каяках, щоби добре вимокнути і знайти собі якусь невеличку пригоду.
Десь між мисливським будиночком Морисона і обмілиною Форстер, над річкою нависає скеля. У тому місці каньйон звужується, і Роуґ робиться глибшою та на хвилю сповільнює свій швидкий плин до моря. З обох боків ріки постають високі скелі, а з північної сторони — куди можна добратися лише на човні — височіє скеля для стрибків. Стрибки зі скелі — одна з наших улюблених сімейних розваг, особливо, коли спекотно і сухо, а висота достатня, щоб вам перехопило подих у момент занурення під теплу воду на поверхні — в глибочінь, де морок і холод такі сильні, що примушують вас прожогом повертатися нагору до сонця. Скеля для стрибків випинається з води на висоту десь трохи більшу від двоповерхового будинку, тому перш ніж долетиш до води, встигаєш повільно полічити до п’яти, (у звичайному басейні, стибаючи з найвищої вишки, — ледве до двох). Людський мозок так створений, що кожна скеля видається вдвічі вищою, коли дивишся з неї вниз, тоді все твоє єство говорить: «Навіть не думай».
Тож, ти не думаєш, а просто кидаєшся в каньйон і перебуваєш у такому довгому вільному падінні, що, здається, можна продекламувати ціле Геттізберзьке послання, і всі твої відчуття загострюються до краю, коли поринаєш у холодну воду. На горі компанія тебе вітає, і ти теж радієш, бо ти це зробив. Ми всі стрибали того дня — спершу я, потім Стейсі, Блейн, Сем і навіть Люк. Після нього якийсь здоровий незґраба, що хотів, було, відступити, коли подивився вниз, але вже мусив стрибнути, бо перед ним це зробив Люк, і він не зміг би жити з тим, що шестирічний хлопчик кинувся донизу, а він злякався. Після того першого стрибка мусиш стрибнути ще раз, частково тому, що не можеш повірити, що зважився на це, а частково тому, що страх змінюється на трепет від такої свободи. Ми знову гріємося на сонці, а тоді… стрімголов униз.
Хочу прожити так ціле життя. Хочу любити до набагато більшого самозабуття і не чекати на те, щоб інші полюбили мене першими. Хочу кинутися в творчу роботу, яка була б гідна Бога. Хочу брати участь у битві при Банокберні, йти за
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дике серце. Таємниця чоловічої душі», після закриття браузера.