Читати книгу - "Король стрільців"

комуністична партія большевиків! Хай живе нам наше сонце, наше світло, наше життя, наша надія, наш ясний день, наш рідний батько, друг і учитель, вождь трудящих всього світу, геній людства, мудрий Ійосиф Віссаріонович Сталін! Урра!

А ґ і т а т о р   (метушиться поміж людьми). Оплески! Оплески! Всім вставати! Всім вставати!

В залі знову метушня, оплески й оклики «ура!».

К о л т у н.   Хай живе наш батько Сталін!

1 - й   с е л я н и н   (тихо). Та най жиє, най го шляк трафить.

2 - й   с е л я н и н.   Най жере, най, най уже раз нажереться, то, може, го скоріше розтріскає.

С е л я н к а.   Гай, татунцю небесний, і ти собі сидиш там, угорі, і на те все дивишся і нічого не кажеш!..

П е й с а т и й   (до Пирога). Ну, старічок, сейчас твайо виступлєніє.

П и р і г.   Га? Як кажете?

С в и н е н к о.   Тепер ваша очередь говорити.

П и р і г.   Ой, так, так. Всюди та очередь. Гм! А що ж я буду говорити?

С в и н е н к о. А ми ж вам, та ска-ать, на бумажці все точно списали.

П и р і г   (б’єруками по полах). На бумажці… От тобі і на! А я в тоту бумажку оце щойно скрутив решту махорки і скурив…

П е й с а т и й.   Ех, дурак ти, дурак! Какой же ти дурак, понімаєш.

П и р і г.   От тобі і на! Дурак… А нащо ж ви такого дурака всюденінька возили і за нього платили?

П е й с а т и й.   Ну, нічево. Будеш говорити, що у нас всього много, понімаєш? І що всьо харашо. Понял?

П и р і г.   От тобі й на! А чому ж би не понял?..

П е й с а т и й.   Ну, вот. Так давай.

П и р і г   (нерішуче виступає наперед). Слава Ісусу Христу!

Г о л о с   з   з а л і.   Слава навіки.

П и р і г.   Га, що ж. Як уже на таке пішло, то я скажу: там всього много і всьо харашо.

Г о л о с   з   з а л і. Де?

П и р і г.   От тобі й на! Як то — де? Та же в Росії. Там, де нас возили. Ти собі гадаєш один з другим, що там люди ходять голі-босі?.. Неправда. Що рихт, то рихт. Що босі ходять, того не перечу, але так — цілком голого я там нікого не бачив.

П е й с а т и й.   Іван Никитовіч! Ізвінітє… А в Києві ви були?

П и р і г.   От тобі й на! Конечно, що був.

С в и н е н к о.   І що ж ви там, та ска-ать, бачили?

П и р і г.   Та що? Завезли нас до одної церкви, а там жид гейби за старшого брата, гейби за паламаря…

П е й с а т и й.   Што такоє? Какой — «жид»?!

П и р і г.   Вибачайте: єврей, єврей.

П е й с а т и й.   Ну, вот.

П и р і г.   Отож, кажу, завезли нас до одної церкви, а той єврей, що то, ніби, за старшого брата, ніби — за паламаря, що то нас всюди впроваджував, каже, що тут — мазей. А я сам бачу, що бреше, що то церква — не мазей, бо ж християнин — не кальвін, розуміє річ. Клякнув я собі отак коло одного вівтаря, та не встиг ще змовити «Помилуй м’я, Боже, по ялиці милости твоєй…», як тут кажуть: вставай!..

П е й с а т и й.   Довольно, довольно!.. А скажіте — вот город етот самий вам понравілся?

П и р і г.   От тобі й на! Конечно.

С в и н е н к о.   А вулиці які в Києві, хороші?

П и р і г.   Ну, вулиці широкі, що рихт, то рихт. Там вам такою, скажім, вулицею чотири танки поруч себе їдуть, а краями то ще є місце, куди жиди спацерують…

П е й с а т и й.   Што ви?… Какіє — жиди?!

П и р і г.   Вибачайте: євреї, євреї.

П е й с а т и й.   Ну, вот. А скажіте, Іван Никитовіч, сільная і могучая наша красна армія, што лі?

П и р і г.   Ум!.. Що могуча, то могуча. Та то така моцна армія! Її ніхто в світі не зачіпить.

П е й с а т и й.   А якби враг напав на наш Совецький Союз…

П и р і г.   Товаришу! Не нападе! Присяй Богу — не нападе!

П е й с а т и й.   А почему?

П и р і г.   А потому, що боїться. Та то така армія, що ну!

П е й с а т и й.   Вот харашо, Іван Никитовіч. Продолжай.

П и р і г.   Ви собі, може, гадаєте, що по колгоспах люди гинуть з голоду? Неправда, людоньки, неправда. Може, колись і гинули, а тепер вже не гинуть. В колгоспі всього доволі і все харашо.

1 - й   с е л я н и н.   А хліб в колгоспі ви виділи?

П и р і г.   Видів!

2 - й   с е л я н и н.   А бараболю?

П и р і г.   Видів!

П а р у б о к.   А Єрусалим?

П и р і г.   Видів!.. Люди, там все є, що хочете.

П а р у б о к.   А комбайни яйця несуть?

П и р і г.   Несуть!

С е л я н и н.   А шкіру на чоботи з чого деруть — з тракторів?

Пиріг.   З тракторів!

На залі гамір, сміх.

П е й с а т и й   (вдарив кулаком об стіл). Тіше! Што за безобразіє?

П и р і г   (також сердиться). Тихо! Що то є? Ти собі гадаєш один з другим, що це так во просто… Та там всьо техніка робить. Там кожний господар опріч тої ворнарії, що дістає за трудодні, має одну свиню, одну вівцю, одну курку…

С в и н е н к о.   Курей має побільше, Іван Микитович, побільше.

П и р і г.   Конечно. Курей мають декуди і по дві. А яке там збіженько росте! На три метри! А з пшениці хлопа не видно!

Г о л о с.   Ну, певно, як вивезли на Сибір, то не видно.

П и р і г.   А коноплі, то там ростуть на яких сім метрів. То баби їх аж в Чорному морі мочать, бо в саджавку не влазяться. (В залі сміх). А тут ось я собі шпиціяльно взяв з одного колгоспу в жменю трохи зерна, щоб вам показати, що то значить техніка.

Г о л о с.   А чому ти свині не взяв?

П и р і г.   Е,