Читати книгу - "День Незалежності, Петро Масляк"

class="book">- По-перше, думаю, маю погану спадковість. Мене підкинули під двері дитячого будинку. Якими сексуальними особливостями відрізнялись мої батьки, можна лише здогадуватися.

- А по-друге?

- По-друге, видаю безкоштовно рецепт, бо підозрюю, що вже не знадобиться. На будь-якій вечірці підходиш до дівчини й питаєш: «Тут є щось більш стимулююче, звичайно, окрім тебе, золотце?» Діє безвідмовно.

- Ха-ха-ха. Це дійсно так чи ти мені в черговий раз морочиш голову?

- А ти сам спробуй.

- Спробую невдовзі. Пройшла чутка про чергову корпоративну вечірку, яку організовує наше керівництво в цю суботу. Запрошення, як завжди, будуть даватися на двох. Жінкам дозволяється приводити з собою чоловіків, а чоловікам - жінок. Обіцяють найняти в Київському пароплавстві цілий корабель. Будемо плавати на ньому Дніпром, причалювати до островів. Головне, щоб погода на вихідні не зіпсувалася. Якщо стоятиме така ж спека, як зараз, всі будуть у купальниках. Тоді вже ніхто нічого не приховає.

- Та в тебе і так он які «рентгени». Як ти розгледів мою Лесю?

- Так її звати Леся? Гарне і ніжне ім’я. Запросиш її на нашу корпоративну вечірку? «Моя Леся», як ти сказав.

- Неодмінно, хоча і не впевнений, що вона це запрошення прийме.

- Обов’язково прийме, - заспокоїв його менеджер, - аби лиш бути з тобою.

- Ти, очевидно, переоцінюєш мене. Бувай.

- А ти, очевидно, що недооцінюєш. Бувай.

По закінченні робочого дня всі співробітники отримали запрошення на корпоративну вечірку на найближчу суботу. Відмовилися практично одиниці і, звичайно, Ореста серед них не було. Він повернувся до тітки Лесі на квартиру, повечеряв, порозважав жінку всілякими веселими оповідками і пішов до своєї кімнати. Полежав на ліжку, кинув око у телевізор, але одразу ж вимкнув його. Чогось не вистачало і чоловік вже знав чого. Він потягнувся за своїм мобільним і зателефонував Лесі. Та одразу ж відповіла.

- Доповідаю, я вже в твоєї тітки Лариси. Вона мене пригостила чудовою вечерею. І навіть натякнула, що її готувала не вона, але не призналася, хто саме. Не треба бути великим аналітиком, щоб не помітити в цьому твою ніжну руку. Ану, признавайся! - чоловік підвищив голос. - Це твої підступні дії призвели до того, що я заледве не ковтнув язика?

У відповідь, як струмочок, зазвучав Лесин сміх.

- Ти казав, що Мар’яна не дуже полюбляла готувати, але справлялася на відмінно. Я точно така ж і вирішила себе теж перевірити. Щоправда, мала кваліфікованого консультанта-помічника. Якщо бути хоча б трохи об’єктивною, то саме на мою тітку і припадає 70% ефекту, пов’язаного з твоїм язиком.

- Якщо ти не дуже стомилася, може зустрінемося сьогодні?

- Ні, сьогодні не вийде. Давай зустрічатися лише заради моїх звітів у пошуках Мар’яни. Мені тітка сьогодні добре пояснила, щоб я тобі не надокучала, бо це може для мене погано закінчитися.

- Ну, що вона таке видумує? Я зараз з нею поговорю. Якщо вона ще не лягла спати.

- Не треба. Я тебе прошу. Хіба ми не здатні вирішувати питання без втручання третіх осіб?

- Щось не дуже виходить. Вчора нас в ресторані бачив один наш співробітник і вже сьогодні розпитував мене про тебе.

- Так, я звернула увагу, що один з молодиків, який сидів за колоною навпроти мене, просто їв нас очима. Але списала це на мою привабливу чудову вроду, - засміялася дівчина. - А це, виявляється, просто твій знайомий. Яке розчарування.

- Знову в тебе сарказм проривається.

- Більше не буду, клянусь.

- Так я й повірив. Я от чого телефоную, в нас на суботу призначена корпоративна вечірка.

- Вибач мені за невігластво, але я не знаю, що це таке.

- Звичайна гулянка, але під дещо іншою назвою. Збираються колеги, кожен має право запросити друга чи подругу. Грошей наша фірма на це не жаліє Наймають корабель з рестораном, танцювальними майданчиками, каютами і мандрують Дніпром. Пристають до островів. Одним словом, потрібно прихопити купальний костюм.

- Це ти так мене запрошуєш?

- Так, я вас офіційно запрошую, Леся Батьківна, супроводжувати мене на корпоративну вечірку нашої фірми. Буде весело, якщо, звісно, ми забажаємо. В думках я знімаю з могутніх плечей свого піджака і стелю його під ваші ноги, мадам.

- Як романтично. Ти сам таке вигадав або десь вичитав?

- Читав.

- А що ще треба взяти з собою? Що, зазвичай, люди беруть на такі вечірки?

- Як під присягою?

- Як під присягою.

- Беруть парасольки, на випадок дощу, а також майже всі запасаються цілими упаковками презервативів. Вибач, але я знаходжуся під присягою. Нам вони, звісно, ні до чого. Так ти приймаєш офіційно виголошене запрошення, чи мені потрібно подати заявку в письмовому вигляді?

- Я згодна і ще раз пересвідчуюся, що до знайомства з тобою моє життя було нецікавим і прісним.

- От і чудово, тепер залишилося тільки заклинати, щоб була гарна погода, яка підніме тонус вечірки на цілий порядок.

- Тоді до зустрічі.

- Добраніч.

Орест поклав телефон на тумбочку, повернувся на бік і майже одразу заснув. Наступного дня він, у перерві, купив і заніс до своєї хазяйки цілий пакунок різної смакоти. Та віднікувалася, але все ж прийняла продукти і завантажила їх до холодильника.

- Це знову готувала Леся? - запитав він тітку Ларису ввечері за столом.

- Так, але в останній раз, - відповіла та, чимось видно занепокоєна. - Хочу після вечері поговорити з вами, - звернулася вона до Ореста.

- Добре.

Орест з задоволенням повечеряв. Їжа була смачною і поживною. Враховуючи, що день в нього видався просто скаженим і