Читати книгу - "Моє життя та праця, Генрі Форд"

справа. Але, по суті, в прибутку немає нічого лихого. Добре налагоджене підприємство, даючи значну користь, мусить приносити великий прибуток і буде його приносити. Але прибутковість має досягатися в результаті корисної роботи, а не лежати в її основі.

4) Виробляти — не означає дешево купувати та дорого продавати. Це швидше означає купувати сировину за доступними цінами та переробляти їх із можливо незначними додатковими витратами в доброякісний продукт, що потім розподіляється між споживачами. Вести азартну гру, спекулювати та чинити непорядно означає лише ускладнювати конкретний процес.

Нам потрібна продукція, і її якість цінується найбільше. Такий вид виробництва, яким є послуги, неминуче спричиняє реальне бажання служити. Різні цілком штучні правила, встановлені для фінансів і промисловості, розвалюються, коли «закони» порушуються з такою частотою, що доводять: вони нехороша ідея. Основою всіх економічних міркувань є земля і її продукти. Щоб зробити урожай землі, у всіх його формах, достатньо щедрим і надійним, аби слугувати основою для реального життя, яке значно більше, ніж споживання та сон, — і є найвищий сервіс. Це справжня основа для економічної моделі. Ми можемо виробляти речі — проблема виробництва бу­ла вирішена блискуче. Ми можемо виробити будь-яку кіль­кість різних речей, мільйони. Матеріальний бік нашого життя чудово забезпечений. Існує достатньо процесів і вдосконалень, які нині готуються та чекають свого застосування, щоб майже довести фізичний бік життя до тисячолітнього завершення. Але ми надто загрузли в справах, які робимо. Ми недостатньо міркуємо про причини, чому ми їх робимо. Вся наша конкурентна система, вся наша творча реалізація, вся гра наших здібностей, схоже, зосереджена навколо матеріального виробництва та його побічних продуктів успіху та багатства.

Існує, наприклад, відчуття, що особиста чи групова вигода може бути отримана за рахунок інших осіб або груп. Ніщо не можна здобути, знищивши когось. Якщо фермери знищать виробників, чи стане їм від цього краще? Якщо виробники знищать селян, чи стане краще від цього їм? Чи може капітал виграти, знищивши працю? Або праця, знищивши капітал? Або ж людина виграє в бізнесі, знищивши конкурента? Ні, деструктивна конкуренція не вигідна нікому. Така конкуренція призведе до поразки багатьох, і надмірність небагатьох нещадних має зникнути. Деструктивна конкуренція не має переваг, через які настає прогрес.

Прогрес виходить із щедрої форми суперництва. Погана конкуренція — особиста. Вона працює для збагачення окремих осіб або груп. Це така собі війна. Вона натхненна бажанням «знищити» когось. Це цілком егоїстично. Адже її мотивом є не пишання продуктом, не бажання відзначитися на роботі, і не прагнення впроваджувати наукові методи виробництва. Це лише просте жадання витісняти інших і монополізувати ринок заради повернення грошей. Якщо це досягається, то завжди погіршує якість про­дукта.

Звільняючись від дріб’язкового деструктивного суперництва, ми звільняємо себе від безлічі визначених понять. Ми занадто тісно прив’язані до старих методів і до однобічного використання. Нам потрібна більша мобільність. Ми використовували певні речі лише одним-єдиним способом: відправляли певні товари лише одним каналом, а коли така методика не працює, або цей канал зупиняється, зупиняється бізнес і настають усі жалюгідні наслідки «депресії». Візьміть, наприклад, кукурудзу. У Спо­лучених Штатах зберігаються мільйони і мільйони бушелів кукурудзи без видимої реалізації. Певну кількість кукурудзи використовують для харчування людей і тварин, але не всю. До часів сухого закону з певної кількості кукурудзи виробляли алкоголь — не надто розумне використання для доб­рої кукурудзи. Але впродовж сто­літь кукурудза реалізовувалася цими двома каналами, і коли один із них зупинився — запаси кукурудзи стали накопичуватися. Це фінансовий вибрик, який зазвичай затримує рух запасів, але навіть якщо б грошей було багато, ми й тоді не змогли б споживати всі запаси їжі, які іноді маємо.

Якщо харчових продуктів стає забагато, щоб їх споживати в їжу, то чому б не знайти для них інше засто­сування? Навіщо використовувати кукурудзу лише для свиней і спиртових заводів? Навіщо сідати й оплакувати страшну катастрофу, яка спіткала ринок кукурудзи? Чи кукурудза не надається ні до чого, крім годівлі свиней або виробництва віскі? Звісно, надається. Має бути настільки багато можливостей для використання кукурудзи, що навіть важливі потреби навряд чи могли б колись бути повністю задоволені; завжди має існувати достатньо каналів, відкритих для того, щоб дозволити використовувати кукурудзу без відходів.

Якось фермери спалили кукурудзу як паливо, коли її бу­ло забагато, а вугілля стало дефіцитом. У такий грубий спосіб позбувалися кукурудзи, але він містив зародок ідеї. У кукурудзі є паливо; нафту та паливний спирт мож­на отримати з кукурудзи, і саме час відкрити таке нове застосування, щоб нагромаджені кукурудзяні запаси використовувалися. Навіщо мати лише одну тятиву для нашого лука? Чому не дві? Якщо одна порветь­ся, залишиться інша. Якщо бізнес із свинями ослабне, чому б фермеру не перетворити свою кукурудзу на паливо для трактора?

Нам потрібна більша різноманітність. Чотириваріантна система не була б поганою ідеєю. Але у нас є одноваріантна система грошових одиниць. Це могутня си­стема для тих, хто нею володіє. Це ідеальна система для збирання відсотків. Фінансисти, які контролюють кредити, буквально володіють товаром під назвою «гроші», володіють машиною, за допомогою якої гроші ство­рюють і витрачають. Нехай вони зберігають свою си­стему, якщо їм це подобається. Але люди дізнаються, що це кеп­ська система для того, що ми називаємо «важкими часами», бо вона зв’язує лінію та закупорює шлях. Якщо існує особливий захист інтересів, то також має бути й особливий захист для простих людей. Різноманітність роз­дрібної торгівлі, використання та фінансове забезпечення є найсильнішим захистом, який ми можемо отримати від економічних надзвичайних ситуацій.

Це також стосується й праці. Безумовно, мають існувати мобільні ескадрони молоді, які б за аварійних умов допомогли б збирати врожай на полі, працювали б у штоль­ні, цеху або залізниці. Якщо пожежа ста виробництв загрожує мільйону людей безробіттям, то це означає і хорошу нагоду, і відповідну людяність для достатньої кількості людей піти добровольцями у копальні або на колії. У цьо­му світі завжди є що робити, і лише ми самі це зробимо. Весь світ може бути бездіяльним, і у фабричному сенсі може «не бути роботи». Але завжди буде що робити деінде. Саме цей факт повинен спонукати нас до такої організації, аби завжди мали «щось зробити», обов’язково зробити, і безробіття буде зведене до мінімуму. Кожен вчинок починається індивідуумом. Маса не може бути кращою, ніж сукупність окремих осіб.

Прогрес починається в самій людині, коли вона просувається від половинного інтересу до сили мети; коли вона просувається від невпевненості до вирішальної прямолінійності; коли просувається від незрілості до зрілості думок; коли просувається від учнівства до майстерності; коли просувається від простого дилетанта на роботі до працівника, який знаходить справжнє задоволення у роботі; коли просувається від людини під наглядом