Читати книгу - "Моя в борг, Джулія Ромуш"

Розділ 30.

Відчуваю тепло рук Аарона на своєму попереку. Чоловік підштовхує мене вперед. А я дуже соромлюся. Це чужий дім. Дім його брата. Мені дуже незручно, що я завдала стільки неприємностей людям. Боюся, що зараз Єва подивиться на мене вовком і скаже, щоб я звідси провалювала. Тому що мої дурні вчинки торкнулися її сім'ї. Її чоловік зараз має їхати та розв'язувати чужі проблеми замість того, щоб залишитися вдома та провести час з родиною.

- Сміливіше, - Аарон знову підштовхує вперед, і я переставляю ноги.

- Я можу поїхати з тобою, - відразу обертаюся і впиваюся в нього слізним поглядом. Я боягузка. І без нього мені буде до біса страшно. Я тихенько сидітиму в машині. Навіть не пискну. Ну, будь ласка.

- Не можеш, - Аарон наступає, тим самим змушує мене відступати. Переступити поріг чужого дому. А мені страшно через те, що він зараз поїде. А якщо щось станеться? Що тоді?

- Чому? - Вищу у відповідь. Розумію, що він уже все вирішив, але безглузда надія, що ще все можна виправити, тліє всередині мене.

- Тому що я так сказав, - Бакер схиляє голову на бік, примружується, — у нас начебто була розмова про послух. Тим більше нещодавно ти мріяла мене позбутися. Вважай, що ти маєш відпочинок на кілька днів. Видихнеш. Перепочинеш.

Так, ще недавно я б стрибала від щастя, що він їде, а я залишуся без нього. Але зараз усе змінилося. Я навіть не можу сказати, що саме. В якийсь момент. Чому це сталося. Просто змінилося. Зараз я хочу бути поряд. З ним. Він більше не здається мені зарозумілим. Дратівливим. Навпаки, дізнатися про нього хочеться ближче. Усі його шалені моменти почали мене приваблювати. Ну як таке можливо?

- Вже не хочу, - бубню собі під ніс, а Аарон задоволено шкіриться. Подобається йому все, що я говорю.

- Поїхати все одно не зможеш. Давай, вперед. - Розвертає мене до себе спиною і знову підштовхує вперед. - Єву боятися не потрібно, добрішої кульбаби, ніж вона, я ще не зустрічав.

Кульбаби? Встигаю тільки рота відкрити, щоб щось запитати, як тут же його закриваю. Бо до кімнати заходить дівчина. Саме дівчина, бо вона виглядає дуже молодо. Скільки років дружині його брата? Чому вона виглядала так, начебто першокурсниця? Хоча я чула, що їй уже більше, ніж двадцять п'ять. Дуже симпатична блондинка. Привітно розтягує губи в посмішці і я трішки заспокоююся.

- Привіт, я Єва, - дівчина підходить ближче, тут же нахиляється і цілує мене в щоку. Чим повністю розвіює мої страхи. Взагалі ніякої настороженості в мій бік.

- Привіт, я Таша, - голос трохи тремтить.

- Залякав малечу? - Єва тут же примружується і дивиться на Аарона, а потім переводить погляд на мене, - це у них сімейне. Чоловіки необтесані. Я коли з Кейном вперше зустрілася, була в такому ж самому стані.

- Ось бачиш, а ти переживала, - Аарон стискаю мою талію, - тут на тебе чекають душевні розмови.

- Ну якщо думаєш, що я за тебе пару слів замовлю, то ти помиляєшся, - Єва тут же шкіриться у відповідь Аарону і я розумію, що ці двоє на одній хвилі. Єва перша дівчина на моїй пам'яті, яка не боїться Аарона і не боїться йому зухвало відповідати.

- Ось чорт, всі мої надії були на тебе, - в голосі чоловіка стільки іронії, що Єва смішно кривиться.

- Таша, кімнату я вже підготувала. Сподіваюся, що ти любиш масажі, релакс та коктейлі. Тому що я на тебе маю дуже великі надії. Діти зараз у таборі, і я маю намір використовувати свободу на всі сто.

Діти? Мені не почулося? Я ковзаю поглядом по фігурі Єви. Вона в обтислій сукні. Я ніколи б не подумала, що вона вже двічі народжувала.

- А з тобою мені потрібно поговорити, - Єва смішно впирає руки в боки й дивиться на Аарона.

- Мамочка вичитуватиме? - Бачу, що таке спілкування у них у порядку речей. Підколювати один одного.

- Мамочка ще й ремінь підготувала, тож раджу бути слухняним хлопчиком. Таша, твоя кімната на другому поверсі. Треті двері ліворуч. Я там підготувала речі, але якщо щось не підійде, ти не соромся і все мені говори. Виправимо.

- Дякую, - відразу посміхаюся у відповідь.

- Давай, біжи, - я не встигаю навіть обернутися до Аарона, як він сам мене розвертає і цілує в губи. Кінчики пальців починає поколювати й знизу живота стає приємно тепло.

Підіймаюся сходами на другий поверх, чую відлуння голосів Аарона та Єви. Ця дівчина вже мене вражає тим, наскільки вона взагалі не боїться брата свого чоловіка. Вона взагалі говорила з ним так, що ще трохи й по дупі ременем йому дасть. І найголовніше - Аарон дозволяє. Я бачила яким добрим поглядом він дивився на неї. Він любить дружину чоловіка як рідну сестру.

Знаходжу правильні двері й тут же їх відчиняю. Кімната, яку мені виділили, виявляється просторою та світлою. Дуже симпатичною. Проходжу ближче до ліжка. На ньому лежить набір одягу. Купальник. Косметичка. Відкривши її, знаходжу там усе потрібне. Господи, як Єва встигла все так швидко підготувати? Їй лише кілька годин тому сказали, що взагалі будуть гості. Приємно, дуже приємно.

Почувши звуки на вулиці, я відразу все відкидаю і підходжу до вікна. Серце починає битися частіше, коли бачу Аарона, який прямує до машини. Губи починають горіти з новою силою. Його поцілунок на них залишився надовго. Він ще не поїхав, а я вже дуже сумую. Бакер ніби відчуває, що дивлюся. Зупиняється, обертається і без помилки знаходить моє вікно. Мене ніби кидає у жар. За секунду стає спекотно настільки, що хочеться під прохолодний душ. Навіть під крижаний душ. Ну як він так вміє? Одним поглядом. Господи... Бакер дивиться на мене лише кілька секунд, а потім розвертається і доходить до машини брата. Сідає в неї, і вони їдуть.

У голові крутяться ті самі питання. Коли він повернеться? Чи все буде з ним добре? А батько? Що буде з батьком? Я розлютила людей, які здатні на все? Якщо навіть ми з Аароном тікали, що ж чекає на тата?

Серце починає битися в грудях ще сильніше. Тема з батьком б'є у найболючішу точку. Як би я на нього не злилася, хоч би як не розуміла його вчинків, але я все одно переживаю. Я знаю, що він любить мене. Він сам мене виховував. Мама померла і в мене залишився лише тато. Він любив мене найбільше у світі. Я пам'ятаю, коли вередувала в дитинстві й не хотіла підпускати до себе няньку, щоб та зробила мені зачіску. Тато сам навчився заплітати мені косиці. Я довгий час нікого до себе не підпускала. Я сумувала за мамою і мені здавалося, що підпустити до себе когось чужого — це зрадити її. Емоції вже стихли й зараз я можу начебто тверезо дивитися на ситуацію. Тепер я розумію, що була небезпека. Що батько хотів мене захистити й захисту краще, ніж Бакер, просто не знайшов. І мав рацію. Аарон захищає мене, як ніхто б не захищав. Але я досі не розумію чому. Навіщо я йому потрібна? Що в мені такого, що він начебто на мені схиблений?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍