Читати книжки он-лайн » Молодіжна проза 🌸💖📚 » Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва

Читати книгу - "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"

58
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 62 63 64 ... 116
Перейти на сторінку:
Роздiл 28/1

- Більше ніяких стрибків і наручників! - вимагаю, а то хто його знає.

- Домовились. Але якщо захочеш стрибнути на мене, то…

- Мишко!

- Угу, зрозумів. Тримаю лапи подалі. Але занадто далеко не зможу, - і щось так хитренько підморгує, погладжуючи вільною рукою по колінці.

Здригаюся та повертаюсь до вікна. У мене досі не пройшло відчуття нас у спільній зв'язці, немов ми одним цілим летимо, і це лякало, і заворожувало одночасно.

Наступна зупинка відбувається у нас не в зоні з небезпечними атракціонами. Придивляюся. Нічого ж тут немає, щоб мене добити?

- Ми на вечерю приїхали. Тож можеш не шукати приховані нори небезпечних жахіть, - весело пояснює Дарський, спостерігаючи за тим, як я нервово верчу головою.

- Навіщо мені нори, коли поруч Ведмідь? - зніяковівши від його пильного погляду, пирхаю.

- Так, моя красуне. Так! Коли я поруч, тобі ніхто не потрібен!

Ти подивися, що не скажу, у всьому Ведмідь знайде для себе приємний привід. Збиралася ж після стрибка влаштувати йому гучного прочухана, лаятися та висловити всі невдоволення з приводу правил. Але так і не стала. Політ мені в результаті сподобався. Та й Ведмідь такий хитрун привабливий, що складно на нього довго ображатися.

На вечерю Мишко приводить мене в ресторан з майданчиком, на якому вже щосили розважають відвідувачів музиканти. Займаємо замовлений столик. З вибором меню я швидко справляюся. Турбує інше. Міша не казав, що закінчилися правила для сьогоднішнього побачення.

Він міг про них забути?

Якщо ні, то, що ще на мене чекає?

Нам приносять замовлення. Але я тільки колупаю виделкою салат. Напруга не відпускає, як відбувається у мене часто з Ведмедем, і відчуття голоду навіть відходять на другий план.

- Ти так дивишся, Алінко, ніби чекаєш, коли я вже нарешті стрибну на стіл, перекину тебе через плече і побіжу бити пики відвідувачам, - усміхається, дивлячись на мене. - Ні, спочатку поб'ємо музикантам інструменти, а то дістали фальшивити. Потім будемо відловлювати тих, хто погано танцює, а потім ще що-небудь отаке витворимо. Нудно сидіти не для нас!

О-о... мій рот розкрився від жахливого плану Ведмедя.

- Ти серйозно зараз?

- Еге, я ж в твоїх очах лише неприборканий, дикий Ведмедище, - вдаряє себе по грудях.

- Не такий скажеш?

- Іноді, може бути... - задумливо тягне, відкидаючись на спинку стільця. - Ти мало знаєш, який я, насправді. Між іншим, вмію себе і пристойно поводити. Смачно готую і навіть книги почитую. Танцюю не дуже, але з тобою все одно піду.

Встає, обходить стіл і падає на одне коліно.

- Алінко, ти погодишся зі мною потанцювати?

Ох, як бентежить, або жарти такі.

- Міш, встань, незручно ж, - ховаю в долонях обличчя.

- Мені зручно, коли моя Зірочка поруч!

- А як же пристойний Ведмідь?

Мишко хитає головою з грайливою усмішкою.

- Не сьогодні. Ми його іншим разом покличемо. То що, потанцюємо? Бачиш, я запрошую, а не наполягаю?

- Хочеш сказати, не закидаєш на плече?

- Ну-у... приблизно так.

Що робити, встаю. Хлопці на одному коліні переді мною ще не стояли. Гліб на побаченні теж намагався мене дивувати, розважати, і з ним я, як ніби приємно пливла за течією. Він же підкорювач стихії води, а я плавати люблю.

Думаючи про Ведмедя, спадає на думку інша стихія. Вогонь! Так, з Михайлом Дарським як на вулкані. Мені спекотніше стає від наших зустрічей. Аби лише не згоріти, якщо раптом обдурюся.

Але розумні думки так недовго крутилися, адже я вже танцюю з Мишком. А він і не губиться, міцно притискає до себе. Обурилася б! Та що вже вимагати, тим паче після польоту, коли я висіла на ньому і шалено цілувалася, відключивши повністю голову.

Вдома впала на ліжко і довго-довго вдивлялася у стелю. Шукала відповіді. Не знайшла.

Після побачень з міченими хлопцями, відчуваю, як ще більше заплуталася. З усього помітно, що для мене ближче Гліб. І мені точно подобається з ним спілкуватися.

Чому тоді виникає тремтіння, коли думаю про іншого? Можливо, справа в поцілунках? Адже Ведмідь нападає, варвар він все-таки. З Глібом я не наважилася, тепер перед ним подвійно соромно.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 62 63 64 ... 116
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"