Читати книгу - "Зламана коханням, Ксенія Євчук"

Розділ 27

Афіна.

З цього дня обіцяю, що більше не візьму до рук столові прибори.

Я ледь дотяглася, щоб відчинити вікно. Це тільки тому, що на кухні можна було задихнутись.

Дивно, що ще не пролунала сигналізація про пожежу, адже вся кухня смерділа так, ніби тут смажили людей живцем, а не м'ясо.

Краще і справді попросити Полат, щоб вона взялась за цю справу.

Мабуть, все, чим я можу пишатись, — це мої панкейки, які єдині виходять нормально.

Трішки забагато цукру. Для Ланса. Я ж, навпаки, люблю, щоб цукру було побільше.

Так само, як і він любить гостру їжу, а я її терпіти не можу.

Я вимиваю ніж і тарілку, після чого ще раз внюхуюсь в повітря. Фу.

Клянусь, що більше не полізу до цього.

Це не місце для мене, я не придатна для цього. Як би сумно це не було.

Ланс досі спить, тому що в іншому випадку він би вже спустився, шукаючи мене.

Так відбувається щоразу після його пробудження. Він, як по наказу, бігає туди-сюди, шукаючи мене.

Вирішую залишити відчинене вікно і піднятись до нашої кімнати.

Залишаю на кріслі нічну футболку і шорти, направляюсь у душ.

Потрібно змити з себе цей сморід. Ланс і так почує його після того, як спуститься до кухні.

Він сваритиме мене, що я вкотре взялась за це. Навіть після того, як минулого разу зі злості розбила тарілку.

Мабуть, саме тому мене дивують і захоплюють люди, які мають хист до кулінарії.

Я завжди роблю з кухні поле бою. Якщо Ланс вважає це милим, то для мене це прикрість.

З кухнею покінчено.

Приймаю швидкий душ, кидаючи погляд на ванну і шаріючись, згадуючи вчорашній вечір у ній, із Лансом.

Коли я повертаюсь, залишаючи рушник при вході, моя шкіра ще волога, а бажання торкнутись сплячого чоловіка стає сильнішим.

Я обпираюсь ліктями на край ліжка і проводжу пальцями по його щоці.

Торкаюсь його губ і щетини, яка смішно колеться.

Додаю ще один палець, перш ніж усією рукою провести по його голих грудях і м'язах.

Прес і загоєні шрами, схожі на мій від його ножа.

Стягую простирадло з його стегон і закушую губу, помітивши ранковий стояк.

З кожним моїм дотиком він ніби стає твердішим, упираючись у боксерки.

І довбане лайно, я не можу припинити торкатись його. Я проводжу пальцем по його довжині через тканину, почуваючись збоченкою.

Мої соски напружуються, і я спостерігаю за його обличчям. За бровами, що уві сні супляться.

Я стаю сміливішою і тягну боксерки на себе, витягуючи член і торкаючись твердої натягнутої шкіри з виступаючими венами.

Я заворожена його красою, його силою і темрявою.

Ланс настільки нереальний, що я досі не вірю в те, що наша спільна дитина зараз росте в мені.

Моє тіло нагрівається, коли я рухаюсь вгору і вниз по всій довжині.

Я вже волога, і я не можу це контролювати. Не тоді, коли справа доходить до нього.

Його очі повільно відкриваються, зосереджуючись на моєму обличчі.

Вперше він може не йти на мої пошуки, бо я тут. Перед ним, оголена, торкаюсь його.

Я була проти сомнофілії. Як дійшло до того, що я сама цим і зайнялась?

На свій захист знову пригадаю, що це все тільки через нього. Тільки через те, що я ніколи і нікого не хотіла так сильно, як Ланса Фуеґо. Тільки його.

Я насправді майже зупиняюсь, дозволяючи йому звикнути до того, що зараз роблю.

— Я не казав зупинятись, — ранковий хрипкий чоловічий голос змушує мене стиснути стегна.

І не допомагає те, що він видає сексуальний звук і спостерігає за тим, як рухаються мої груди.

Лайно. Я здуріла.

Він тягне мене, щоб я лягла поруч, та все ж не дозволяє мені зупинятись.

Ланс стискає мої соски між великим та вказівним пальцями, і я стогну, майже відчуваючи його член у собі.

Це все дуже дивно працює. І я не проти, якщо відчуття будуть такими сильними.

— Я знову готувала, страва підгоріла, — випалюю, зізнаючись.

Він крутить пальцями, і я рухаюсь на ліжку, не витримуючи цього натиску.

— Я знаю. Я не спав, коли ти пішла в душ.

— Ти не спав?

Я знову палаю від того, що він усе відчував.

— То ти чув, як я торкаюсь тебе?

— Було складно стримуватись, проте так.

Я хникаю і відчуваю вологу, яка вже виступає на кінчику його члена.

Ланс не перестає мучити мої соски, і я замислююсь, чи в чоловіків вони так само чутливі. Чи варто мені це перевірити?

— Моя маленька рання німфа. Я думав, що це я не витримаю без сексу, — грайлива усмішка викривлює його вуста, і я пришвидшую рух рук.

Все, як він любить.

Як люблю я.

Жорстоко і грубо.

Я стискаю його так, як він стискає моє горло.

Він вкотре щипає мій сосок, після чого завмирає, натягуючи їх до себе.

Мої стегна, якщо це можливо, ще більше стискаються, і я кінчаю відразу за ним.

Відразу після того, як він спускає мені на долоню і на простирадла.

Я не стримуюсь, починаю сміятись.

Це просто дикість, Боже.

Він тягне мене, не звертаючи уваги на те, що в мене в руці його рідина, і я брудню нею його чисту шкіру.

Ланс цілує мене, вбиваючи своїм поцілунком. Відривається лише, щоб сказати:

— Я кохаю тебе, дикунко. Ти уявити собі не можеш, наскільки сильно.

— Це через секс? — питаю з насмішкою, відштовхуючись від його грудей.

Коли він уже перестане мене душити своїми обіймами...

— Це один з плюсів.

Подальший поцілунок тільки починає цей день.

До вечора ми не виходимо з квартири, та все ж Ланс вирішує піти зі мною по подарунок для Давіана на день народження.

Лієсса приїде за тиждень і нарешті вперше побачить мій маленький живіт.

Хто б міг подумати, що ми, з різницею у віці в вісім років, могли б завагітніти в один рік, щоб наші діти були майже ровесниками.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍