Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"

– Ні в чому. – Сем всерйоз засумнівався в ментальному здоров’ї Реббіта. – Тобі здалося.

– Здалося?!

– Психіатрів поблизу немає, тому вважатимемо, що здалося.

Матіса, що так і стояла біля порога, сховала руки в кишені лабораторного халата, накинутого поверх повсякденного одягу, і ніяково прокашлялася.

– Мені теж прийшло, – сказала рівно. – Від вас, капітане. І я теж злякалася.

– І мені, – третій голос звучав як слабеньке відлуння. – Ми всі помремо?

– Якщо не заберетеся звідси, то напевно так. – Ситуація ставала абсурдною, і це погано впливало на витримку Сема. – Реббіте?..

Перш ніж Атрік встиг скористатися шансом на порозуміння, спалахнули лампи і повернувся побутовий шум. «Зірниця» бадьоро відрапортувала, що система готова до роботи, поскаржилася на неприпустимі для сучасних пасажироперевезень умови та запропонувала повернутися до стандартних налаштувань.

– Дякую, не треба. Реббіте!

– Якщо кінець світу скасовується, піду до себе. – Замість діалогу Атрік розвернувся до виходу. – Якщо нас хакнули і ведуть на чорний ринок рабів, труси не завадять. Звиняйте, доку, треба розминутися. – Він протиснувся повз Матісу і в останню мить спіймав рушник, що зачепився за двері. – О, нові обличчя! – радісно вигукнув у коридорі. – Куди тікаємо? А познайомитись?

Сем порахував до десяти. Бажання згодувати техніка лайсу не зникло, але забралося з трійки лідерів.