Читати книгу - "Та, що пробуджує дар, Ірина Герасимова"

– Гаразд, переконала, – хмурився він. Але не міг позбутися тривоги.

Занда сходила до сінника, запросила на сніданок Ітмара. Він пішов із нею до хати, але сказав, що забере дві порції із собою, щоб самому поїсти та погодувати Ромєка. Підійшов до Тіллана, спитав:

– Як ти?

Той, дивлячись кудись вбік, відповів нещиро:

– Добре.

– Ромєк також добре. Отямився вчора вдень, передає тобі подяку.

Тіллан спохмурнів ще більше й щось пробурмотів. Ітмар взяв дві миски, повні каші, та пішов. Маг підвестися не захотів, сказав, що їстиме в ліжку, тож за стіл разом із хазяйкою та її дітьми сіла лише Вельда. Сім’я виявилася набожною – перш ніж взяти ложки, мовчки помолилися, і навіть маленькі хлопчики притихнули та сиділи так само, як дорослі, з опущеними головами. Занда подякувала богові, тільки тоді всі почали їсти. Вона сказала гостям:

– Їжа в нас проста. Вибачте, якщо до такої не звикли. 

Вельда була дуже голодною, її відпустила тривога, спало нервове напруження, тому їла вона з апетитом і гаряче запевнила, що все гаразд. Тіллан зі своєю порцією впорався погано. Занда повідомила:

– На обід зварю курку, такий суп буде дуже корисним для одужання та надасть усім сил.

Після сніданку жінки вийшли надвір, щоб показати Вельді хазяйство. Ітмар приніс порожні миски, знову підійшов до Тіллана, сів поруч, сказав:

– Мене непокоїть наше становище, я не почуваюся в безпеці. Є воїни Крижаного, є його син. Вони можуть нас знайти, щоб помститися. Але ти та Ромєк поки не в такому стані, щоб кудись їхати. Звісно, я завжди готовий битися за вас, та небагато можу зробити сам проти великої кількості воїнів.

Тіллан відповів:

– Результат магічного поєдинку вважається беззаперечним. Переможця поважають та бояться, ніхто не виступає проти нього. Син Крижаного – не маг, його дар не пробуджений, він лише людина, змагатися з магом не насмілиться. Мені відомо, що він гульвіса, владою взагалі не цікавився. А воїни – не самостійні, вони нічого не роблять без наказів. 

Він говорив впевнено, хоча з якимось сумом, незрозумілим Ітмарові. Той сказав:

– Ти – дивовижний маг, дуже потужний. Те, що я вчора бачив, було грандіозно.

Тіллан відвернувся, намагаючись приховати біль в очах, уривчасто вимовив:

– Дякую.

Ітмар вирішив, що він переживає через ті смерті, що причинив, але з цим кожний має впоратися сам. Сказав:

– Ну, якщо ти вважаєш, що нам нічого не загрожує, це дуже добре. Я мав сміливість пообіцяти господині гроші за її клопоти, ти не заперечуватимеш, адже вони твої?

Голова Тіллана похиталася по подушці.

– Найскорішого тобі одужання, – сказав Ітмар та пішов.

Не минуло й пів дня, як до хутора навідалися якісь озброєні вершники. Були вони не в блакитних плащах, але мали загрозливий вигляд. Занда, спостерігаючи, як вони наближаються, сказала Ітмарові:

– Це наш місцевий лорд.

Попереду їхав статний, багато одягнений чоловік середнього віку з владним поглядом, довгим темним волоссям, розділеним прямим проділом, та тонким обручем на голові. Зупинившись, він спитав:

– Чи не знаєте ви, що сталося вчора на пагорбі?

– Знаю, – відповів Ітмар. – Крижаний маг узяв участь у магічному поєдинку та дістав поразки. Його знищено.

– Ми були там і бачили чимало мертвих, але не знайшли його тіла.

– І не знайдете. Магія – вона така. Від нього нічого не залишилося.

– І які цьому докази?

З хати несподівано вийшов Тіллан – блідий, але повністю одягнений, у своєму темно-бордовому камзолі з золотистим візерунком. Сказав:

– Доказ лише один – Крижаний маг більше ніколи не з’явиться.

Ітмар відрекомендував його:

– Це – Світлий маг Тіллан, який попри свій юний вік переміг такого потужного мага, як Крижаний. Тож не рекомендую сумніватися в його словах, – це прозвучало загрозливо.

Тіллан стояв, гордо піднявши голову, дивився з викликом в очі. Складно було зрозуміти почуття на обличчі вершника. Він стримав коня, який нервово тупцював на місті, сказав нарешті:

– Я – орт-барон Парс Дін Менге. Вітаю з перемогою та готовий служити вам, шановний чарівнику! – він зобразив поклон.

Тіллан повідомив:

– Я – не завойовник і не маю претензій на володіння Крижаного мага. Ви можете обрати нового володаря, який буде тут правити. Людину, а не мага, як це було завжди. 

Ітмар додав:

– Я бачу, що ви дуже достойна особа із знаного роду й можете бути одним із кращих претендентів. Або єдиним. Вас це цікавить?

Орт-барон перезирнувся зі своїм супутником, який був, вірогідно, командиром воїнів, сказав гордовито:

– Так, я маю спорідненість до короля, який правив тут раніше й був підступно вбитий Крижаним магом.

– Тоді вам варто поспішити, щоб зайняти трон, поки це не зробив хтось інший.