Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

робимо газету, і цілком природно, що є сотні текстів, про які вам невідомо. У нас в «СМП» існує певний порядок, до якого всі повинні пристосовуватись. У мене немає ні часу, ні можливості розбиратися з деякими текстами особливим чином.

— Я не просила вас розбиратися особливим чином з деякими текстами. Я вимагала, щоб, по-перше, мене інформували про все, що зачіпає справу Саландер, і по-друге, щоб без мого схвалення на цю тему нічого не публікувалося. Запитую ще раз, яка частина цієї інструкції вам незрозуміла?

Андерс Хольм зітхнув, прибравши мученицького вигляду.

— Гаразд, — сказала Еріка Берґер. — Тоді я висловлюся ще ясніше. Я не маю наміру займатися з вами подібними розбірками. Подивимося, чи зрозумієте ви ось таку думку. Якщо подібне повториться ще раз, я зніму вас із посади керівника інформаційного відділу. Це буде як грім серед ясного неба, і підніметься грандіозний галас, але потім вам доведеться сидіти і редагувати сімейну сторінку, сторінку з коміксами або щось подібне. Я не терпітиму на посаді керівника інформаційного відділу людини, на яку не можу покластися, людини, яка не йде на співпрацю і не виконує моїх розпоряджень. Ви мене зрозуміли?

Андерс Хольм розвів руками, даючи зрозуміти, що вважає звинувачення Еріки Берґер безпідставними.

— Ви мене зрозуміли? Так чи ні?

— Я чую, що ви кажете.

— Я запитала, чи розумієте ви мене. Так чи ні?

— Невже ви справді думаєте, що у вас це пройде? Газета виходить, тому що я й інші гвинтики механізму працюємо на знос. Правління буде…

— Правління зробить, як я скажу. Я тут для того, щоб відновити газету. У мене є чітко сформульоване завдання, яке детально обговорювалось, і мені дано право робити далекосяжні редакційні перестановки на рівні керівників. Якщо я захочу, то можу позбавлятися мертвечини і привносити нову кров. А ви, Хольме, усе більше починаєте мені здаватися мертвечиною.

Вона замовкла. Андерс Хольм зустрівся з нею поглядом. Він був у нестямі.

— Це все, — сказала Еріка Берґер. — Я пропоную вам гарненько подумати над тим, про що ми сьогодні поговорили.

— Я не маю наміру…

— Це ваше право. Все. Ви вільні.

Він розвернувся і покинув скляну клітку. Еріка побачила, як він іде через редакційну залу в напрямку до кімнати, де п’ють каву. Юханнес Фріск підвівся з наміром піти слідом.

— Юханнесе, вас я поки не відпускала. Сядьте.

Вона взяла його статтю і ще раз пробігла її очима.

— Наскільки я розумію, ви працюєте тут тимчасово.

— Так. Я пропрацював п’ять місяців, і зараз іде останній тиждень.

— Скільки вам років?

— Двадцять сім.

— Я шкодую, що ви попали на сварку між мною і Хольмом. Розкажіть про цей матеріал.

— Сьогодні вранці до мене надійшли відомості, і я поділився ними з Хольмом. Він сказав, щоб я зайнявся цим питанням.

— Гаразд. Тут говориться про те, що поліція перевіряє, чи замішана Лісбет Саландер у торгівлі анаболічними стероїдами. Цей матеріал якось пов’язаний з учорашньою статтею із Сьодертельє, де теж знайшли анаболіки?

— Наскільки мені відомо, ні. Ця історія з анаболіками має стосунок до її контактів з боксером. З Паоло Роберто і його знайомими.

— Хіба Паоло Роберто займається анаболіками?

— Що? Ні, звичайно, ні. Йдеться в основному про боксерське середовище. Саландер займається боксом в одному з клубів району Сьодер, де товчуться різні темні особи. Але це точка зору поліції, а не моя. У них там десь виникла думка, що Саландер може бути замішана в торгівлю анаболіками.

— Значить, у матеріалу немає жодної реальної основи, а це швидше чутки?

— Те, що поліція розглядає таку можливість, не чутки. Мають рацію вони чи ні, мені невідомо.

— Гаразд, Юханнесе. Я хочу, щоб ви розуміли — те, що я зараз з вами обговорюю, ніяк не пов’язане з моїми стосунками з Андерсом Хольмом. Я вважаю вас чудовим журналістом. Ви добре пишете і вмієте виділяти важливі деталі. Інакше кажучи, стаття хороша. Проблема лише в тому, що я не вірю в її зміст.

— Запевняю вас, там усе правильно.

— Я поясню вам, чому стаття помилкова в корені. Звідки надійшли відомості?

— З джерела в поліції.

— Від кого саме?

Юханнес Фріск завагався — суто автоматично. Як і будь-який журналіст у світі, він не хотів видавати своє джерело. З другого боку, Еріка Берґер була головним редактором і, таким чином, однією з небагатьох людей, хто мав право вимагати від нього такої інформації.

— Від поліцейського з відділу боротьби з насильницькими злочинами, його звуть Ханс Фасте.

— Хто кому телефонував: він вам чи ви йому?

— Він телефонував мені.

Еріка Берґер кивнула.

— Чому, як ви думаєте, він вирішив вам зателефонувати?

— Я кілька разів брав у нього інтерв’ю під час розшуків Саландер. Він знає, хто я такий.

— І він знає, що вам двадцять сім років, що ви тимчасовий співробітник і вас можна використати, якщо йому треба опублікувати інформацію, якою хоче поділитися прокурор.

— Так, я все це розумію. Але до мене надійшов сигнал із слідчого відділу поліції, я поїхав, попив каву з Фасте, і він видав мені інформацію. Процитований він точно. Як же я мав учинити?

— Я впевнена, що ви все процитували точно. Далі повинно було статися таке: ви несете інформацію Андерсові Хольму, який іде до мене в кабінет, пояснює ситуацію, і ми разом вирішуємо, як нам бути.

— Розумію. Але я…

— Ви передали матеріал Хольму, який є керівником інформаційного відділу. І діяли правильно. Порушив ланцюжок Хольм. Але давайте проаналізуємо ваш текст. По-перше, чому Фасте хоче, щоб ця інформація просочилася в пресу?

Юханнес Фріск знизав плечима.

— Ви не знаєте чи вам однаково?

— Я не знаю.

— Гаразд. Якщо я стверджуватиму, що весь матеріал брехня і Саландер не має жодного стосунку до анаболічних стероїдів, що ви на це скажете?

— Довести протилежне я не можу.

— Саме так. Значить, ви вважаєте, що треба публікувати матеріал, який, можливо, не відповідає дійсності, лише тому, що ми не маємо доказів протилежного?

— Ні, як журналісти ми маємо за це відповідати. Але ж нам завжди доводиться балансувати. Ми ж не можемо відмовлятися від публікації, маючи джерело, яке висловлює якісь твердження.

— Філософія. Ми можемо запитати, чому джерело хоче опублікувати конкретну інформацію. Дозвольте пояснити вам, чому я розпорядилася, щоб уся інформація про Саландер проходила через мій письмовий стіл. Річ у тім, що в мене є стільки відомостей на цю тему, як ні в кого іншого в «СМП». Юридична редакція в курсі того, що я володію подібними знаннями і позбавлена можливості ними ділитися. «Міленіум» публікуватиме матеріал, який я, згідно з контрактом,