Читати книгу - "Кіберіада"

і штурхає його в бік, щоб був стриманіший, — не маємо ні золота, ні срібла, ні жодних інших коштовностей, тож зараз же випусти нас звідси, а найперше — забери звідси свою пику, бо вона нестерпно гидка. А ти, — звернувся він до Кляпавція, — не штурхай мене, я маю власний розум, і сам знаю, як і з ким треба говорити!

— Мені не потрібне, — озвалася раптом пика, спрямовуючи свої тисячу вогняних очей на Трурля, — саме лише золото чи срібло, а розмовляти зі мною слід делікатно й шанобливо, бо я розбійник дипломований, освічений і дуже знервований. І не таких, як ви, бачив і робив їх ще й якими солодкими — а коли відлупцюю вас, як слід, з вас теж солодка юшка потече. Звуть мене Морданем, маю по тридцять аршинів у кожен бік і фактично грабую коштовності, але роблю це згідно з наукою й вимогами часу: збираю дорогоцінні секрети, скарби знань, вірогідні правди й узагалі всю вартісну інформацію. А тепер гайда, давайте її всю сюди, бо як свисну! Рахую до п’яти — раз, два, три…

Дорахував, а оскільки нічого йому не дали, то й справді свиснув, аж їм мало вуха не повідпадали, і Кляпавцій зрозумів, що той «Диплой», про якого зі страхом говорили аборигени, то, власне, був диплом, здобутий, мабуть, у якійсь Академії Злочинності. Трурль аж руками за голову схопився, бо голос у Морданя був відповідний до його зросту.

— Нічого тобі не дамо! — закричав він, а Кляпавцій одразу ж побіг по вату. — І зараз же забери свою пику!

— Якщо я заберу пику, то засуну руку, — каже Мордань, — а рука в мене сягниста, чіпка й важка, тож — начувайтеся! Увага — починаю!

І справді, вата, принесена Кляпавцієм, виявилася тепер зайвою, бо пика зникла, а з’явилося лаписько, вузлувате, сталеве, неохайне і з пазурами, як лопати; та як почало гребти, ламати столи, шафи й перегородки, аж залізо заскреготіло. Трурль із Кляпавцієм утекли й сховалися від лаписька в атомному реакторові, а як тільки якийсь палець наближався, то вони його зверху — лусь! лусь! — коцюбою. Розгнівався нарешті дипломований розбійник, знов устромив пику в отвір і каже:

— Раджу вам по-доброму, домовляйтеся зі мною зараз же, бо як відкладу вас на потім, на саме дно моєї ями з припасами, і зверху сміттям притрушу, і камінням притисну, то вже ані поворухнетесь й іржа вас наскрізь проїсть; я вже й не з такими давав собі раду. Тож вибирайте: або-або.

Трурль не хотів навіть чути про переговори, але Кляпавцій погодився на те й запитав, чого, власне, потрібно дипломованій особі?

— Оце зовсім інша розмова, — він їм на те. — Я збираю скарби знань, така вже в мене пристрасть, спричинена вищою освітою й бажанням осягнути суть речей, тим більше, що за звичайні скарби, котрих прагнуть розбійники-простаки, тут нічого не можна купити; тим часом як таємниці знань тамують голод пізнання, адже відомо, що все сутнє є інформацією; тому збираю її споконвіків і надалі так само робитиму; правда, я не від того, щоб прихопити ще й золото чи коштовності, вони гарні, милують око, ними при нагоді можна прибратися, але не це головне. Попереджаю, що за фальшиві істини я лупцюю так само як і за фальшиві коштовності, бо я розбійник витончений і прагну автентичності!

— А якої саме автентичності й цінної інформації ти жадаєш? — питає Кляпавцій.

— Будь-якої, аби була правдива, — відповів розбійник. — Кожна може придатися в житті. Мої ями й льохи вже наповнені, але ще стільки ж поміститься. Ану, кажіть, що знаєте і вмієте, а я собі запишу. Тільки швидше!

— Гарна історійка, — шепоче Кляпавцій Трурлеві на вухо, — він може нас тут вік тримати, поки не розповімо все, що знаємо, бо ж наша мудрість не знає меж!

— Стривай, — Трурль йому на це, — тепер уже я вестиму з ним переговори. — І каже голосно:

— Слухай-но, ти, дипломований розбійнику! Якщо йдеться про золото, то ми володіємо інформацією, яка варта всіх інших, це рецепт, як робити золото з атомів, скажімо, для початку, з атомів водню, бо в Космосі їх без ліку — хочеш мати цей рецепт — ми тобі його дамо, але потім ти нас відпустиш.

— Таких рецептів у мене вже повна, скриня, — гнівно вибалушивши очі, відповідає пика, — і всі ні до чого. Не дамся більше, щоб мене одурили — рецепт спершу треба випробувати.

— Чом би й ні? Можна. Маєш горщик?

— Не маю.

— Дарма, можна й без горщика, якщо робити швидко, — заспокоїв Трурль. — Рецепт простий: треба взяти стільки атомів водню, скільки заважить атом золота. З атома водню спершу треба облущити електрони, потім замісити протони, добре виробити ядерне тісто і місити його аж поки виступлять мезони, а тоді вже гарненько пообкладати електронами. І матимеш щире золото. Дивись!

Почав Трурль атоми ловити, від електронів їх обчищати, протони місити, та так, що пальці аж мигтять, виробив протонне тісто, пообтикав довкола електронами і взявся до наступного атома; не минуло й п’яти хвилин, як мав у руках грудку щирого золота. Подав його пиці, та спробувала на зуб, кивнула й каже:

— Справді, золото. Але я не зможу так звинно ловити атоми, завеликий я для цього.

— Нічого, ми дамо тобі відповідний апаратик! — напосідається Трурль. — Тільки подумай, таким способом можна все перетворити на золото, не лише водень, дамо тобі рецепти також для інших атомів; весь Космос можна зробити золотим, варто тільки взятися як слід!

— Якби Космос увесь був золотий, то золото втратило б будь-яку вартість, — зауважив практичний Мордань. — Ні, ваш рецепт мені ні до чого: я, звичайно, записав його, але цього замало! Жадаю скарбів знань.

— Але що ж ти хочеш знати, до лиха?!

— Усе!

Поглянув Трурль на Кляпавція, Кляпавцій на Трурля,і той сказав так:

— Якщо ти поклянешся великою клятвою і заприсягнешся страшною присягою, що відразу ж нас відпустиш, ми дамо тобі інформацію про всеінформацію, тобто власноручно створимо тобі Демона Другого Порядку, магічного, термодинамічного, некласичного і статичного, який тобі хоч би й зі старого барильця або з апчиху буде екстрагувати і зносити інформацію про все, що було, що є, що може бути і що буде. Бо немає демона над того Демона, бо він Другого Порядку, отож якщо хочеш його мати, кажи відразу!

Дипломований розбійник був недовірливий, не відразу пристав на умову, але врешті склав присягу із застереженням, що спочатку мусить виникнути Демон і довести свою всеінформаційну могутність. Трурль погодився на це.

— А зараз, пикатий, увага! — каже Трурль. —