Читати книгу - "Капітан Зірвиголова"

Та уланів зоставалося ще п'ятеро. Їм здалося неймовірним здатися якимось карикатурам, нехай навіть страшним, але все-таки карикатурам на солдатів.

Улани розбилися на дві невеличкі групи: перша — з двох чоловік — була метрів на шість попереду від другої.

Передні улани підняли дибки своїх коней. Але цей маневр, добре знайомий всім кавалеристам, придатний був хіба лише на те, щоб спантеличити новаків, але ніяк не таких стрільців, як Поль і Зірвиголова.

Гримнуло ще два постріли. Ніякі метушливі рухи не допомогли уланам. Влучені просто в голову, вони, сповзши з сідел, впали мертві на землю.

Тепер уланів лишалося всього троє. Цього разу вони були налякані серйозно і хотіли втекти.

Пізно!

Перед тим як перейти в галоп, вони мусили б зробити крутий поворот і пробратися вузькою стежкою поміж двома глибокими ярами.

Саме в цю мить із долини долетів оглушливий гуркіт вибуху. Грунт затремтів, наче від землетрусу.

І знову пролунав ще голосніший і владний голос Зірвиголови:

— Водоймище висаджено в повітря! Це зробили ми… Так, ми самі. Здавайтеся ж, грім і блискавка! Здавайтеся, поки не пізно!

— Здаємося! Здаємося!..

— Чудово!.. Кинути зброю! Спішитися! Руки вгору!.. А ви, Фанфан і Поль, візьміть цих шахраїв на мушку і при найменшому підозрілому русі стріляйте, наче зайців.

Троє солдатів, відчуваючи всю принизливість свого становища, все-таки покірно виконали наказ Жана, і тільки один з них не без гідності вимовив:

— Ми здаємося. Але ми солдати, а не шахраї, і вам би не слід нас ображати.

Зірвиголова з палаючими від гніву очима, з перекривленим обличчям, страшний, незважаючи на свій кумедний одяг, наблизився до уланів і обурено кинув їм у відповідь:

— Ви ще насмілюєтесь говорити про повагу до полонених! Ви грабуєте ферми, підпалюєте ниви, вбиваєте жінок і дітей! Ви піддаєте полонених жорстокому і ганебному катуванню «pigsticking»! Ви — кати, що ганьблять свої мундири, бандити, яких слід би нещадно винищити всіх до одного! І ви ще насмілюєтесь звати себе солдатами! Ви — улани майора Колвілла, гідні помічники цього золотопогонного вбивці!

Вражені жорстокою, але цілком заслуженою одповіддю Жана і до того ж дуже погано почуваючи себе під дулами двох карабінів, усі троє уланів мовчки здали зброю.

Зірвиголова опанував себе і знову звернувся до них спокійнішим тоном:

— Чого, власне, вам треба було від нас і хто вас послав у погоню? Адже в англійському таборі нас вважали за пастушок?

— Справа в тому, — відповів один з уланів, — що коли ви пішли, до водойми прибув майор Колвілл. Він побачив на своїй об'яві підпис капітана Зірвиголови. У нього виникла підозра. Він наказав догнати вас і за всяку ціну доставити до нього.

— Значить, тільки для того, щоб піймати якихось жалюгідних пастушок, він рискнув цілим взводом?

— Виходить, так, — підтвердив улан.

— Що ж! Якщо Колвіллу дуже потрібні три пастушки, я, так тому й бути, пошлю їх до нього.

При цих словах лукава посмішка освітила обличчя капітана Зірвиголови.

— Роздягайтесь! — наказав він уланові. — Зніміть з себе мундир, штани, чоботи.

— Але, містер Брейк-нек…

— Без заперечень! А то самі бачите: сестричка Нааті уже скоса позирає на вас і грає собачкою свого карабіна. Не гайтеся… Ви рискуєте життям.

Солдат миттю скинув з себе військову форму, а Зірвиголова так само швидко звільнився від одягу сестрички Беті.

— Тепер, — з глузливою серйозністю сказав Зірвиголова, — беріть мій одяг в обмін на ваш. Повертайтеся, швидше!.. Натягніть корсет… Влізайте в спідницю… Та не забудьте чепчик, цю істотну приналежність жіночого вбрання.

У цілковитому відчаї, пригнічений смішною і жалюгідною роллю, яку примусив його грати невблаганний переможець, улан понуро підкорився, а Зірвиголова тимчасом одягнувся у військову форму кольору хакі.

— Чудово! Якби не вуса, ви цілком зійшли б за кузину Беті. Чи не вгодно вам для такого випадку зрізати їх?.. А тепер потримайте коней, та дивіться — без зради… Гей, помер два! Ваша черга! Знімайте форму… А ти, Фанфан, віддай цьому джентльменові своє шмаття.

Номер другий був завагався, та Зірвиголова навів на впертого солдата карабін і холодно сказав:

— Лічу до трьох. Якщо при слові «три» ви не будете роздягнені, я всаджу вам кулю в лоба. Раз… Два… Прекрасно! Ви дуже добре зрозуміли мене.

І цей улан роздягся за мить.

— Тепер твоя черга, Фанфан, — сказав, усміхаючись, Зірвиголова.

Другий улан був високий і кремезний, Фанфан же худий, мов тріска, а на зріст — зовсім куций. Мундир улана майже прикрив його стегна, а штани довелося підтягти аж до пахов, і все-таки вони тяглися по землі.

Зірвиголова залився гомеричним реготом; навіть на губах серйозного Поля з'явилося щось схоже на усмішку — такий кумедний вигляд мав парижанин.

Та Фанфан не розгубився. Засукавши рукава і відвернувши краї штанів, він іронічно, з комізмом справжнього Гавроша оглядав своє вбрання. А злощасний улан, неймовірно смішний у занадто короткому і вузькому жіночому вбранні, скидався на одну з тих жалюгідних маріонеток, яких збивають ударом м'яча по сільських ярмарках.

Третій улан сам догадався, що для нього найкраще — якомога швидше покінчити з переодяганням.

Обмін одягу з Полем відбувся без інцидентів, і за дві хвилини все було закінчено.

Зірвиголова знову став серйозним.

— Ви вільні! — владно, з гідністю сказав він. — Сідайте на коней і повертайтеся в табір. Передайте од мене уклін майору Колвіллу і скажіть йому, що замість пастушок я посилаю йому їхнє шмаття. Нічого більшого, на жаль, цього разу зробити для нього не можу.