Читати книгу - "Російські казки"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Заїхав пан з кучером у двір. Кучер коней повів, а пан до хати пішов. На панові величезний вовчий кожух. Зайшов до хати, Богові помолився, господарям поклонився:
— Будьте здорові, господарю з господинею!
— Ласкаво просимо, пане!
Сів пан на лаву. Вівця вовчий кожух угледіла і дивиться на пана; сама дивиться, а ногою туп — і раз, і двічі, і тричі. Пан каже:
— А що, чоловіче, вівця ногою тупає?
— Вона думає, що ви вовк, вовчий дух чує. Вона в мене вовків ловить; за цю зиму з десяток піймала.
— О, дорого б я за неї дав! Чи не продаси? В дорозі мені якраз згодиться.
— Продам, але дорого.
— Ет, чоловіче, та не дорожче грошей, у пана вистачить.
— Про мене, уважити можна.
— А скільки за неї правиш?
— П’ятсот рублів.
— Зглянься, багато! Візьми три сотеньки.
Ну, чоловік погодився, продав. Пан ніч переночував, на світанні встав і в путь зібрався; господарю три сотеньки віддав і вівцю взяв, посадив у сани і поїхав. Їде. Йдуть назустріч три вовки. Вівця угледіла вовків, так і скаче в санях. Пан каже кучеру:
— Треба пустити: ач, як вона роздрочилася. Враз упіймає.
А вона боїться.
Кучер і каже:
— Заждіть трішечки, пане, вона роздрочиться.
Порівнялися з ними вовки. Пан пустив вівцю; вівця злякалася вовків, у ліс шмигнула, куцим хвостом закрутила. Як вовки за нею майнули, тільки сніг зашелестів, а кучер за нею збирається. Допоки конячок випрягав, навздогін за вівцею скакав, вовки вівцю упіймали і шкуру з неї обідрали, самі в ліс накивали.
Кучер під’їхав — вівця на боку конає, а її шкура зідрана остигає. Повернувся до пана. Пан його питає:
— Чи не бачив чого?
— Ай, пане, добра вівця! Уся надірвалась, а вовкам не піддалась.
Чоловік три сотеньки отримав, сидить тепер, панові казочки розказує, а три сотеньки в кишені лежать.
Примітки1
Чорнушка — трав’яниста рослина, насіння якої використовують як прянощі у випіканні хліба. — Прим. пер. (тут і далі).
(обратно) 2Бердо — одна з основних частин ткацького верстата; гребінь, через який пропускають нитки основи.
(обратно) 3Дроги — віз.
(обратно) 4Соха — плуг для орання землі.
(обратно) 5Шворінь — стрижень, що слугує вертикальною віссю передка у візку.
(обратно) 6Прядиво — волокна зі стебел конопель, які добувають тривалим вимочуванням (до двох років) конопляної маси у проточній воді. Волокна конопель відзначаються особливою міцністю.
(обратно) 7Сажень — давня східнослов’янська міра довжини, що дорівнювала трьом аршинам (2,13 м).
(обратно) 8Ширинка — коротке полотнище тканини на всю ширину; хустка, рушник, скатерть (зазвичай із вишивкою).
(обратно) 9Проскура — у православному культі пшеничний хлібець із крутого тіста, який використовують у релігійних обрядах.
(обратно) 10Мичка — пучок вичесаного льону, конопель чи вовни, підготовлений до прядіння.
(обратно) 11Проскурниця — жінка, яка займається випіканням проскур.
(обратно)Оглавление Балакуха Безногий і безрукий богатирі Біла качечка Василина Прекрасна Вирлоокий Відьма Відьма і Сонцева сестра Горе Горщик Гуси-лебеді Два Морози Диво дивне, чудо небачене Зимівля звірів Іван — селянський син і чудо-юдо Казка про Івана-царевича, жар-птицю і сірого вовка Кіт і лисиця Крихітка-Хіврунька Кришталева гора Летючий корабель Лисиця, заєць і півник Лисичка-сестричка і вовк Лихо однооке Мар’я Морівна Микита Кожум’яка Мудра дружина Півник — золотий гребінець Піди туди — не знаю куди, принеси те — не знаю що Пір’їнка Фініста — ясного сокола
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Російські казки», після закриття браузера.