Читати книгу - "Зрада. Втекти чи залишитися, Ірина Романовська"

Розділ 32.

Кароліна.

 

 

— Навіщо комусь зводити все до нашого будинку? — Видавивши на долоню деяку кількість зволожувального крему, я закриваю кришку та кидаю яскравий тюбик на ліжко. — Адже й так зрозуміло, що ні ти, ні я не замовляли цей галас.

Ставлю ногу в край ліжка та починаю втирати білу субстанцію в шкіру, яка розчервонілася після гарячої ванни. Новий крем, надісланий мені популярним брендом, ніяк не хоче вбиратися в шкіру, доводиться посилити інтенсивність тертя.

— Банальне заплутування сліду, — не відриваючи очей від робочого ноутбука, відповідає Назар. — Відвертають увагу від чогось більш суттєвого.

Після того як брат чоловіка покинув наш дім, Горський ще кілька хвилин вивчав принесені ним роздруківки. Усі дані ведуть до нас або до нашого будинку. Навіть банківську транзакцію, за якою сплатили роботу блогерки, було здійснено через банківський термінал у найближчому супермаркеті.

Розслідування зайшло в якийсь глухий кут. Навіть просте відео із камер відеоспостереження, вбудованих у банкомат, не дістати без відповідного запиту компетентних органів. Проте заяву в поліцію з такого приводу ніхто в нас не прийме, а смикати знайомих поліціантів через ботів якось безглуздо.

Єдине, що порадили нам зробити комп'ютерні фахівці — це змінити паролі до електронної пошти, закрити сторінки в соціальних мережах та змінити їхні нікнейми. Найчастіше створюваних роботів в алгоритмі роботи прив'язують саме до них. Тому якщо більше немає сторінки з ніком @karolina_gorskaya, то немає і нацькованих на неї ботів.

— А раптом це Марія зробила?

На відміну від мене, чоловік уже встиг перемикнути фокус своєї уваги на звичні робочі питання. Вивчає звітність, зіставляє якісь цифри, аналізує, як почувається компанія наприкінці поточного року.

Мені б таке вміння. Я можу не лише годинами, а й місяцями зациклюватись на якійсь темі. І неважливо це буде зауваження від постановника показу або коментар, що проходить в інтернеті. Якщо мене зачепило, то це надовго.

— Ти серйозно?

— Ні звичайно. І хоча я їй не довіряю після того випадку з дверима, але не думаю, що це вона. Жінка з пультом від нашого телевізора ледве впоралася. Звідки їй знати, як замовляти ботів в інтернеті.

— То ж бо і воно. Все дуже дивно. Кому яке діло з ким я розлучаюся-одружуюся? Певно намагаються відвернути мою увагу від чогось… Може нової атаки на сервери компанії? Але знов-таки, чому відео з особистого життя, а не пов’язане з бізнесовою репутацією? Саме зараз зручний випадок, оскільки партнери насторожено поставилися до майбутніх змін у керівництві. Ніхто не розуміє нової схеми роботи. Деякі акціонери навіть вважають, що Ілля ще не готовий до майбутньої відповідальності, побоюються погіршення справ. Просять мене тримати дистанційний контроль над ним щодня.

— Навряд чи ти зможеш робити дві справи одночасно. Особливо у стінах клініки.

— Я так і сказав. Але старші партнери наполягають.

— Ілля впорається. Повіриш у нього ти, повірять та інші.

— Або ні, — тяжко видихнувши, Назар закриває кришку ноутбука. — Парадокс у тому, що я, попри сумніви, іншого кандидата, крім Іллі, на посаду виконувача обов'язків генерального директора не бачу.

— Ось воно братнє кохання в дії, — посміхнувшись, я починаю розтирання крему по зоні декольте та шиї.

На цій ділянці тіла незнайомий косметичний засіб поводиться значно краще. Швидко вбирається та не залишає ніякої липкості. Солодкуватий аромат жасмину, на щастя, не дратує мій ніс та не викликає жодного головного болю. Загалом можна користуватися. Потрібно не забути усі ці відчуття, аби потім було що написати у рекламному пості для виробника цієї косметики. Відгуки на косметичні засоби — нова сфера моєї діяльності. Таким чином я намагаюся згаяти вільний час, який з’явився після зменшення кількості робочих фотосесій.  

— Складна ти людина, Горський. Не можна постійно тримати все під таким диким контролем.

З ногами заповзаю на ліжко та жестом прошу чоловіка переміститися до центру нашого ліжка. Назар запитально вигинає брову, проте відкладає ноут убік.

Переповзаю по ковдрі за спину чоловіка. Заповзаю руками до нього під футболку та тягну одежу вгору.

— Що ти збираєшся робити? — оголивши спину, Назар намагається озирнутися.

— Нічого, — видавивши холодну білу масу на плечі чоловіка, усміхнено шепочу я. — Розслабся. Це простий зволожувальний крем.

— Впевнена? — недовірливо перепитує чоловік.

Сміюся та я починаю розподіляти крем по чоловічій спині. Злегка вдавлюю пальці в шкіру, опускаю руки вздовж хребта. Дійшовши до попереку, я змінюю кут положення рук та розтираю крем від центру спини до боків.

Я не професійний масажист та навіть не шанувальник, гадки не маю як правильно розслабляти м'язи, що задеревеніли від напруги. Рухаюся за покликом інтуїції. Десь натиск посилюю, а в деяких місцях, де відчуваю м'язи, які зовсім закам'яніли, навпаки переходжу на легкі кругові розтирання.

Підіймаюсь навколішки, аби зручніше розтирати зону плечей.

— Ти зі своїм потягом до гіперконтролю інсульт чи інфаркт схопиш колись. Що мені тоді накажеш робити, га?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍