Читати книгу - "Час смертохристів. Міражі 2077"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Сколько вас всего? — спитав Гайдук, думаючи про відчайдушну рішучість цих людей, які втратили все — домівки, сім'ї, рідну землю. І готових на все заради помсти.
— Всего тысяча шестьсот офицеров и матросов, пять подводных лодок проекта 999 «Восьминог» плюс надводные суда — плавуче-ремонтная база и госпитальное судно. Всего на вооружении у нас тридцать семь оперативно-тактических крылатых ракет класса «гарпун» и двадцать шесть МБР класса СС-60 «M-Икс». Срок годности ракет исчерпан, но, думаю, они еще полетят.
На блідому зморшкуватому обличчі контр-адмірала проступили тверді жовна.
— Сейчас мы пребываем в надводном положении. У людей авитаминоз, с продуктами плохо. Наши координаты...
— Знаю, — сказав Гайдук. — Наши спутники отслеживают ваше местоположение.
— Господин генерал, — нарешті контр-адмірал глянув на Гайдука. Очі були холодно сірі, а погляд — змучений і зацькований. — Мы предложили свои услуги командованию ОГБ. Но нам не доверяют... они боятся нас... что мы перейдем на сторону Орды . А скорее всего — не знают, что с нами делать.
— Я тоже не знаю.
— Генерал, будем честны. Мы сознаем, что наше руководство вело себя по-свински по отношению к братскому украинскому народу. Последняя война между нашими странами полностью лежит на совести предателя Медунова и его окружения. Мы осуждаем эту политику и готовы от имени СОРа принять соответствующую политическую декларацию. В конце-концов, у нас общая мать — Киевская Русь. Нам надо быть вместе.
— Пане Гайдук, — раптом вступив у розмову капітан другого рангу Ювженко — дебелий чоловік, схожий на професійного борця. — Я українець, сам з Білої Церкви. Не вірте ви йому. Він українців інакше як хохлами, зрадниками і «бандєровцамі» не називає. Ніякої братської дружби вже не буде. Але пожалійте контр-адмірала — в нього третя стадія білокрів'я. Ми домовились залишити його в Афінах, у лікарні. Він мужній офіцер, непоганий командир. Його сім'я загинула в Москві рік тому під час кривавого Курбан-Байраму.
— Я дуже шкодую, — сказав Гайдук. — Примите мои соболезнования, контр-адмирал.
Контр-адмірал Феоктистов сидів мовчки, тільки по щоках його спливали сльози,*знаходячи глибокі зморшки, й збиралися біля підборіддя, краплі падали з підборіддя на стіл.
— У меня был сын, такой, как ваш капитан, — він показав на Діму Мочалкіна. — Он служил в охране Кремля. Погиб во время штурма... А потом жена и дочь...
— Если хотите, контр-адмирал, мы можем забрать вас в Киев. Положим в военный госпиталь. Зачем вам оставаться в Афинах? — запропонував Гайдук. —А что касается использования подводных лодок — это интересная идея. Я буду поддерживать ее и надеюсь, что гетман тоже поддержит. Политические условия одни: никаких старших и младших братьев.
Після зустрічі з росіянами Гайдук пішов на берег моря, сів коло товстезної, схожої на величезний ананас пальми і, ввімкнувши американський геджет, набрав Божену. У Києві було все добре, Божена скучила за ним, ходила в гості до Марії Юзефівни і навчилася варити польський борщ. Вона нічого не питала ні про саміт, ні про Марту Джеферсон, і здавалася безтурботною. Гайдукові відлягло від серця.
60.
5 липня 2077
Київ, 21.00
Таємно
Гайдуку І.П.
Його Ясновельможність гетьман України чекає Вас 7 липня о 10.00 на засіданні Ареопагу і РНБ, де буде розглянуто пропозиції ОГБ й прийнято рішення по суті. До прийняття рішення не робити ніяких заяв і не давати жодних обіцянок.
Генеральний писар, генерал-полковник Вітольд Клинкевич.
61.
Острів Кеапарос (тепер — о.Крейдос) лежав на відстані 125 км від Евіа — майже посередині між островами Евіа та Хіос. Складався острів з двох високих скель, з'єднаних, наче сіамські близнюки, вузьким кам'яним переходом. На східній скелі грецький уряд встановив потужну радарну станцію раннього оповіщення про напад з боку Туреччини. Залога станції складалася з п'яти чоловік — техніків та інженерів-електронників, які, маючи в розпорядженні моторний човен морської охорони, могли коли завгодно тікати в самоволку, залишаючи тільки одну людину на господарстві.
Крейда, який викупив цей острів у свою повну власність (суму оборудки так і не вдалося встановити), охоче погодився підтримувати діяльність РАС, бо це було в його інтересах: станція прикривала острів щільною електронною парасолькою, надійно ховаючи таємниці Івана Оврамовича від надто допитливих співвітчизників та агентів іноземних спецслужб. Проте в умові, підписаній І.О.Крейдою та грецькою службою електронної розвідки, зазначалося, що персонал РАС не має права переходити на західну скелю і втручатися в приватне життя на острові Крейдос. На знак цього на кам'яній пуповині, що з'єднувала скелі, встановили залізну огорожу — нездоланну, здавалося б, перешкоду на шляху людської цікавості, заздрості й нестримного бажання зазирнути в сусідські таємниці. Так трапилось, що за місяць до описуваних подій на острові, тій його частині, що належала І.О. Крейді, з'явився молодий веселий грек-будівельник з Македонії, який налагодив контакт з працівниками РАС, інколи возив їх до Пірея, де знав різні веселі містечка з гарними дівчатами. Звали цього хлопця Василіос і був він народжений у приазовських степах в Україні в сім'ї місцевих греків. Виїхав разом з батьками до Греції у п'ятнадцятирічному віці, а потім нелегально повернувся до Києва, де закінчив училище військових розвідників. Василіос (він же «Посейдон») закінчив Дрезденський політехнічний інститут, відділення комп'ютерних технологій, але зареєструвався на біржі праці кваліфікованим будівельником, зумів втертися в довір'я менеджера будівельного відділення кіпрського офшорного банку «ROSUKRHELLENIC BANK» — саме у цей час фірма вела будівництво на острові Крейдос.
Трапилось так, що в ніч з 5-того на 6-те липня четверо співробітників РАС затримались у Піреї, бо хтось украв їхній катер, і вони не змогли вчасно повернутися з гулянки на острів, а Василіос весело відпочивав з черговим по станції — смажили на березі моря ягня й пили терпке червоне вино «Деместіна», під впливом якого невдовзі черговий по РАС задрімав; Василіос дбайливо прикрив його теплим коцом з баранячої шерсті й подався в приміщення станції.
Саме в той час, о 1.00 AM, до острова наближалися дві «черепахи» ВІРУ, які офіційно вилетіли з Евіа у напрямку Салонік, де мали буцімто заправитися перед тим, як повертатися до Києва.
«Черепахи» йшли на висоті двох метрів над поверхнею моря, в мертвій зоні радару, створеній Василіосом: в центральному управлінні служби електронної розвідки в
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Час смертохристів. Міражі 2077», після закриття браузера.
