Читати книгу - "Перстень Борджія, Володимир Нефф"

Паккйоне, племінника нещодавно померлого банкіра Лодовіко Паккйоне і власника колишніх маєтків і палацу Гамбаріні у Страмбі.

— Я багато чув про вас, — сказав Петр молодому чоловікові досить стримано, коли обоє нічних гостей посідали. — Гадаю, привело вас до мене щось дуже важливе, бо спосіб, яким ви домоглися входу до цього дому, є вельми незвичним, а за місцевими звичаями, взагалі неприйнятним. Розповідайте, я слухаю.

Молодий плейбой довго м’явся і кидав благальні погляди на Джербіно, аби той розпочав, але коли так не сталося, а навпаки, старий стулив вуста у вузеньку пряму лінію, Маріо Паккйоне промовив, уникаючи пильного Петрового погляду, спрямованого на нього:

— Справді, йдеться про дуже важливу річ, про спадок мого дядька. Старий пан заповів мені все, але інший гідний старий пан, себто папа, наклав на все арешт і посадовив у дядькових канцеляріях своїх людей. — Після того, як Маріо Паккйоне розповів про ці гнітючі факти, на лівій половині його гарного обличчя з’явилась неприємна спазматична усмішка.

— Це справді прикро, — сказав Петр. — Але мені не зрозуміло, навіщо ви кажете це мені. Зробили таку ризиковану подорож з Італії до Туреччини, щоб поділитися зі мною своїми клопотами про дядьків спадок?

— І так і ні, — відповів молодий плейбой. — Але гадаю, що наш Джербіно розтлумачить вам це краще за мене.

— Розповідайте, будь ласка, ви, — мовив гарний старець. — Це ваша справа. А я прибув сюди лише для того, щоб засвідчити його світлості вашу особу.

Отож молодий плейбой неохоче, постійно уникаючи Петрового погляду, почав торочити, що, на його думку, ця справа стосується не лише його, але й інтересів його світлості пана да Кукан або ж інтересів Османської імперії, у якій його світлість пан Кукан домігся важливого становища. Бо, наскільки мені, плейбоєві, відомо, його світлість пан да Кукан користався послугами покійного Лодовіко Паккйоне при перевезенні боєприпасів, що стає неможливим тепер, коли справа потрапила до рук папських посіпак.

— Ви хотіли сказати: службовців курії? — обірвав його Петр.

— Так, службовців курії, — охоче виправився молодий плейбой.

І провадив, що тепер його світлість пан да Кукан зацікавлений у тому, щоб дядьків спадок потрапив у належні, себто в його, племінникові, руки. Старий пан, тобто папа, мовляв, натякнув молодому плейбоєві, що охоче поверне йому дядьків маєток, але за однієї умови.

— За якої умови?

— Коли я доведу йому, що я не такий нездара, за якого мене несправедливо мають, — сказав молодий плейбой. — Коли зроблю щось корисне для суспільства і заслужу подяку людства. Одне слово, здійсню щось надзвичайне.

— І що ж це має бути? — запитав Петр.

— Мені треба подбати, щоб випустили на волю нещасного графа N з його почтом, — відповів молодий плейбой. — Папу офіційно образили, але він на цей фатальний інцидент може відреагувати лише рішучим протестом, а це навряд чи допоможе. Отож я маю спробувати пом’якшити вас, пане да Кукан. Я знаю, що папа дав мені це непосильне завдання, аби позбутися мене, але я собі сказав: «Маріо, будь мужчиною і спробуй, це не зашкодить, адже й так усе йде прахом, а завдання, зрештою, можна й виконати». Наскільки мені відомо, ви, ваша світлість, маєте таку силу, що вистачило б одного–двох ваших слів. Скажіть–но, хіба це так важко? Лише пальцем поворухнути. Якщо ж ви звалите це зробити, все буде якнайкраще. Всі радітимуть, всі будуть задоволені, і папа, і граф N, я отримаю свої гроші, та й ви, ваша світлість, матимете з цього користь, бо послуги, які робила вам дядькова фірма, були немалими, він діяв заодно з тратами, думаєте, я не знаю? А я, ставши шефом фірми Паккйоне, знижу для вас транспортний тариф наполовину і всіляко вам допомагатиму. Ради Бога, ваша світлість, я у безвихідному становищі, адже, розраховуючи на спадок, я ще за дядькового життя наробив боргів, які зараз не маю чим сплатити. Якщо ви, ваша світлість, допоможете мені, я охоче покладу на бочку, скажімо, сто тисяч золотих цехінів. Сто тисяч цехінів, нехай йому чорт, чи ж це не сума, про яку варто подумати? То що, по руках? І він подав Петрові руку, але Петр не помітив її.

— Я чекав, — сказав він, — що папа тиснутиме на мене через його ув’язнене посольство, але дивуюся, що він обрав для цього такого наївного посередника, як ви. Я просто не бачу, чому б мав допомагати у справі вашого спадку і чому б мав насідати на його величність, аби вона відмінила заходи, що здійснила з міркувань, безумовно, поважних, які треба шанувати. Тому вважаю розмову закінченою і мені не залишається нічого іншого, як подякувати вам обом за радість від вашого візиту.

— Кажете, що я наївний, — болісно мовив молодий плейбой. — Так, можливо, я наївний; знаюсь на фехтуванні, верховій їзді, на полюванні та на стрільбі, але дипломатія для мене — китайська грамота. Саме задля цього я і взяв собі на допомогу старого Джербіно, який у Страмбі має славу наймудрішої людини на світі, проте ваша світлість явно зурочила його і, як ви зводили переконатися, він навіть рота не розкрив. Але ж моя справа справедлива, клянуся Господом всемогутнім, і якби хтось виклав її краще, ніж це зробив я, вас, ваша світлість, можна було б переконати.

Гарний старець врешті розтулив тонку лінію уст, сховану в білій гущавині леонардівської бороди.

— Ні, — сказав він. — Пана да Кукана не можна переконати, тому я й мовчав. Я чекав, Паккйоне, коли ви виговоритеся, бо знав, що ваші слова нічогісінько не дадуть, адже йдеться про справи настільки важливі, що слова другорядної особи, якою ви є, не можуть відіграти тут жодної ролі. Ув’язнення папської делегації відбулося в рамках справді нової, ворожої Європі концепції, абсолютного політичного повороту, який почала провадити і втілювати в життя його світлість пан да Кукан, щойно досягнувши великого становища в уряді його величності султана Османської імперії, і розповідати про якийсь дядьків спадок, хай би який він був солідний, незважаючи на ці