Читати книгу - "Не мій мільйонер, Ірина Романовська"

Як тільки-но замок повернувся в відкрите положення, я сама хапаюся ручку та швидко відчиняю двері. Не дивлячись по сторонах, біжу щосили через довгий коридор Протасівського офісу до заповітних дверцят ліфта. Вони якраз відкрилися. Залітаю в кабінку. Мені байдуже на співробітників, байдуже на чужих людей, на здивовану секретарку, яка автоматично бажає мені гарного дня. Не обертаюся. Мовчу.

Мені потрібно на свіже повітря. Потрібно війти за межі бетонних стін, вони заважають дихати.

Ігор - ідіот. Через нього доведеться пити ті жахливі таблетки екстреної допомоги.

Я не хочу завагітніти. Не можу. Не зараз. Я ще вчуся в університеті. В мене немає роботи та й взагалі. Я ще нещодавно була незайманою. Яка вагітність?

І я теж дурепа! Куди дівся мій мозок? Вкотре забуваю про все на світі поруч з Протасовим.

Дурепа! Дурепа! І ще раз дурепа!