Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп"

Глава 64

Більше пояснювати нічого не став. А я замислилась. Як вона могла померти, якщо при дворі власний цілитель є? Щось тут не так, щось вкрите таємницею. Чи не з цієї таємниці ростуть ноги і у сьогоднішні події? Потрібно буде докладніше про все дізнатися.

Як тільки Вовченя сів, двері знову відчинилися, тільки ще до того, як вийшов наступний учасник процесії, мені стало страшно. Прохід став більшим, бо гості, що стояли попереду, позадкували.

З'явився Чорний дракон і зал завмер у заціпенінні. Накрило таким невідомим страхом, що я боялася навіть зітхнути, тільки на всі очі дивилася на принца Асгарда. І я ще добре трималася, хтось у дикому жаху спробував бігти, інші забилися в кут, хтось втратив свідомість. Найстійкіші тремтіли, заплющивши очі.

Магію демонструє – дійшло до мене. Ось чому його так не люблять. Кому сподобається почуватися боягузливим зайцем. Тільки сам Дракон, здається, насолоджувався зробленим ефектом, його холодний і гордовитий погляд блукав по залі, а зневажлива усмішка лише додавала олії у вогонь. Захотілося його вбити, щоб більше ніколи такого не відчувати. І, мабуть, не мені одній.

Коли він, нарешті, досяг трону і сів на своє місце, зал ніби дружно видихнув. Заціпеніння минуло, а страх розсіявся так само швидко, як і огорнув.

Тільки зараз спромоглася його розглянути. Як завжди в чорному одязі, із золотою вишивкою. Красивий мерзотник!

Двері знову відчинилися, і я відволіклася від споглядання Асгарда.

За ним слідом зайшов Сніговий барс. Цей весь у білому, із синім малюнком на одязі. Теж гарний! Просто мурашки по шкірі від цих принців.Аслек справив своєю появою протилежний ефект. Стало тепло і затишно, а сам принц здався таким милим, що захотілося обов'язково подружитися з ним. Знову магія.

Отже, його високостям належить при появі демонструвати свої магічні здібності, це така частина ритуалу.

Все б нічого, якби Чорненький не налякав до напівсмерті.

І знову, тільки принц сів на своє місце біля трону, двері відчинилися, і в зал увійшов Мудрий лев. Він був не один, а з небесної краси створінням. Одяг на них жовто-жовтогарячого кольору і теж із золотим малюнком. Дівчина була така гарна, що навіть я залюбувалася. Так ось вона яка - дружина наслідного принца. Брюнетка з блакитними очима та правильними рисами обличчя. Було щось у ній невловиме, що притягувало погляди.

Аскед теж продемонстрував свою магію, тільки цього разу ніяких емоцій я не зазнала, але бачила, як люди перед ним опускали голови в шанобливих поклонах, а дехто навпаки намагався сховатися подалі від його очей.

Згадала! Він бачить саму сутність кожної людини. Від такого не сховаєшся.

Останнім у залі з'явився сам імператор. Пройшов він стрімко та швидко. Я встигла відчути лише відгомон магії, але він був настільки потужний, що накрив з головою. Відчуття дивні: і радість, і мир, і ще, начебто всі багатства світу належать мені.

Імператор присів, і народ одразу ж ожив, усі дружно заворушилися, поспішаючи опинитися якомога ближче до трону.

Мені туди поспішати не треба було, то лише спостерігала здалеку. Помітила зграйку принцесок, що немов різнокольорові метелики від квітки до квітки пурхали по залі.Перешіптувалися, хихикали, взагалом, були збуджені святом надміру.

Далі розпочалася нудна церемонія привітання. На середину виходили якісь дивні особистості, і кожен висловлював свою повагу і запевняв у вічній відданості та дружбі. Слухати ці монотонні монологи не було сил, тому я почала вивчати сукні дам, що знаходилися неподалік. І з подивом помітила закономірність у кількості блискучих прикрас на сукнях із віком дівчат. Ті, що молодші, були одягнені в вбрання, що суцільно складаються з тих самих блискіток, а на старших дамах - кількість їх ставала менше. Так ось у чому річ! Ну, я непогано впоралася. По-справжньому мені вже не вісімнадцять, так що я цілком дотрималася тутешньої моди.

Я почала вже дрімати, притулившись до стіни, втомившись від розгляду вбрання, як нудна церемонія, на радість усіх присутніх, закінчилася і в залі заграла веселенька музика.

З'явилися слуги з тацями, на яких красувалися напої всіх кольорів та відтінків. Я вирішила спочатку придивитися до жінок, що вони будуть пити, щоб не потрапити в халепу.

Тільки мені не дали змоги розібратися у всьому. Несподівано поруч, наче гриби з-під землі, з'явилися два принци.

- Не бажаєте вина? - спитав Асгард, простягаючи мені келих із темно-червоною рідиною.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍