Читати книгу - "Попелюшка навпаки, Галина Курдюмова"

Глава 32. «Це правда?» Продовження.

Я потупилась, розмірковуючи. Чи є щось між мною і монархом? Якщо скажу «ні», то відбою від цього папуги не буде. Отже, знов доводиться брехати.

- Саме так, Ваша Високосте. Просто ми досі намагались не афішувати наші з Його Величністю стосунки. До королівського палацу я приїхала, щоб супроводжувати сестру, на яку поклав око принц Рауль. Давно вже поклав. Тож бали організовані лише для розваги, і щоб ніхто потім не сказав, що їм не був наданий шанс. До речі, для вас це чудова можливість вибрати наречену, будь-яку, окрім мене і сестри. Ви ж казали, що вам подобаються місцеві дівчата?

Цесаревич виглядав занадто задумливим, що суперечило його легкій вдачі.

- Я не звик відступатися від того, що забажав! Я ж вам не будь-хто!

- Ви, Ваша Високосте, гість, шановний гість. Але не слід забувати, що ви в чужій країні. Що Його Величність Луїс Другий і Його Високість, принц Рауль вибрали суджених задовго до вашого прибуття. Розбивати пари, складені вищими силами, - я кинула погляд до стелі, - то гріх.

Зязя скривився.

- Може, вип’ємо? - кивнув у бік стійок з напоями та закусками.

- Дякую, але у мене всі танці розписані, - схилила я набік голівку. - Як, втім, і у вас. Ви самі говорили, що у списку шістнадцять чарівних леді.

- Вже двадцять, бо на протязі сьогоднішнього балу заплановано два десятки музичних композицій, отже, довелось розширити список.

- Отже, у вас є чудова можливість вибрати з вісімнадцяти гідних вродливих леді собі наречену, Ваша Високосте.

- Ніхто не сподобався мені так, як ти, кішечко… - Небезпечно близько схилився до мене Зязя Неперевершений.

На щастя, музика змовкла, і імператорський папуга, вибачте, нащадок вимушений був відвести мене туди,  звідки взяв. Якраз і Рауль привів Ліліану. Я кинула на сестру запитальний погляд, намагаючись з’ясувати, чи вдалось їй зачепити принца. Та поговорити ми не мали змоги. У списку Зязі Ліліана значилась під номером два, отож він вклонився мені і повернувся до неї, щоб запросити до танцю.

Логічно, що Рауль зараз таки досягне своєї мети і запросить мене, а мені так не хочеться на нього навіть дивитися. Не в тому сенсі, що мені неприємно з ним танцювати. Зовсім навпаки. Просто розумію, що доведеться вести розмову і знову брехати, а мені це так бридко, що воліла б зовсім не зустрічатися. Та куди ж ти подінешся?

Може, просто повернутися і втекти? Звісно, така поведінка зовсім не по етикету…

Тим часом Рауль вже ступив крок назустріч і навіть рота відкрив, щоб запросити до танцю, як раптом зник за широкою спиною рудого герцога.

- Можна вас запросити, леді Кароліно?

- Звісно, - голосно відповіла я. - Я ж саме вам, Себастьяне, обіцяла другий танець!

Герцог підхопив мене і повів до танцполя, а Рауль залишився стояти з простягнутими руками та відкритим ротом. Втім, навколо вже кружляла зграйка юних леді, тож знайде кого запросити.

В даному випадку герцог виявився просто паличкою-виручалочкою для мене, тому я приязно посміхнулася, починаючи перші па танцю. Себастьян дивився на мене зосереджено і запитально.

Навіть не здивуюсь, коли його першими словами буде запитання: «Це правда?»

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍