Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

— Очі? — не одразу зрозуміла зміст фрази Поліна. — За мною стежили?

Ворон ствердно кивнув.

Дивно, Поліна не помітила стеження. Хтось діяв дуже обережно, якщо йому вдалося жодного разу не виказати свою присутність. Поля була цілком впевнена, що одна йшла цим жахливим лісом, а виявляється не одна? Але хто це міг бути? Глорі? Навряд. Дівчинка б швидко видала себе. Може, Тайлер найняв шпигуна, щоб стежив за нареченою?

— Що будемо робити? — Поліна глянула у чорні очі Ворона.

— Подивимося, наскільки твій переслідувач хоробрий, — посміхнувся він.

Поліна зрозуміла, що маг має на увазі. Мало хто зважиться перейти на цей бік струмка.

— Іде сюди, — за секунду прошепотів Ворон.

Еге, мабуть, той, хто стежив за Поліною, таки виявився не з боязкого десятка.

— Але, можливо, нам вдасться його перехитрити? — Ворон скинув із себе плащ і вкрив ним Поліну. — Не відставай, — потягнув її за руку.

Вони бігли так швидко, ніби летіли — Поліна не відчувала ям та купин під ногами, та вона й самих ніг не відчувала. Ворон сильно петляв: то вправо, то вліво. Поля думала, він веде її до замку, але ні — за кілька хвилин вони раптом опинилися біля кам'яної скелі. Перед ними зяяв чорнотою вхід у печеру.

Ворон потягнув Поліну всередину.

— Сподіваюся, тут він нас не знайде.

___________________________________

Горбатий міст через струмок у проклятому лісі. І справді моторошна місцина.

Мої хороші,
дууууууууже вдячна Вам за коментарі та вподобайки ❤️❤️❤️