Читати книгу - "Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

- Я просто хочу звідси якомога швидше піти, - я ледве не плакала від того, як багато уваги було звернено на нас. На мене. І, немов піддавшись пориву, я зробила кілька кроків назад і, розвернувшись, хотіла втекти. Ось тільки як раз в цей час на моєму лікті стиснулися пальці чоловіка. Він різко притягнув мене до себе так, що я мимоволі обернулася і вдарилася йому прямо в груди.

Чесно кажучи, думала, що Габріель буде незадоволений, але замість цього тільки сильніше притиснув мене до свого міцного тіла і, абсолютно не звертаючи уваги на те, що відбувається, пішов до виходу. Все так же продовжуючи мене прикривати від всіх цікавих очей.

- Дякую, - в розгубленості пробурмотіла я, як тільки ми опинилися на вулиці й прохолодний вітерець торкнувся моєї шкіри.

Трохи заспокоїлася, хоча Габріель як і раніше не випускав мене з так званих обіймів, і озирнулася навколо. На щастя, навколо не було жодного репортера. Мабуть, всі були зайняті тим, що відбувалося всередині й сенсації на вулиці ніхто не чекав.

- Ти мені поясниш, що з тобою відбувається? - Його голос прозвучав вимогливо.

- Мені не можна попадатися на камери, - закусивши губу, довелося сказати йому правду, - інакше мій дядько мене відразу ж знайде.

- Він знайде тебе рано чи пізно. Це всього лише справа часу.

- Не знайде, - довелося говорити твердо, в першу чергу для того, щоб переконати в цьому себе, - я поїду, утечу, заховаюся ... - У мені було стільки рішучості, що я знову зірвалася з місця, щоб здійснити задумане.

- Та стій же ти, - чоловік хоч і спробував, але не встиг мене зупинити. Я виявилася спритнішою. Побігла так швидко, як змогла, що Габріель зупинив мене тільки біля воріт.

- Куди ти біжиш? Чому ти весь час тікаєш? - В його голосі я почула небувале раніше занепокоєння, - що у твоєму житті не так? - Габріель практично кричав на мене, при цьому грубо стискаючи лікті у своїх руках. - Величезний будинок, затишне ліжко, безхмарне майбутнє ... заміжжя, - на останньому слові він запнувся.

- Заміжжя? Заміжжя ..., - я гірко розсміялася, - напевно, це не так вже і погано. Але в моєму випадку це називається не так. Продаж. Обмін. Бартер. Ось що на мене чекає, а не якесь дурне ... заміжжя.

- Що ти маєш на увазі? - Здивовано, але вимогливо звучить питання Габріела.

- А ти не в курсі? - Я округлила здивовані очі, - що, розповісти?

Чомусь мені не віриться в те, що, бувши нареченим моєї сестри, Габріеля НЕ посвятили в усі ці таємниці.

Ось тільки напруга всередині мене за цей час нікуди не поділася, і бажання виговоритися б'є ключем. Знає він чи ні, але я вивалила на нього все. Про батьків і дядька. Про сімейний бізнес. Про мій спадок і реальну причину чому Гаспар зібрався зі мною одружитися. А чоловік все слухав і не перебивав. Навіть коли я розплакалася в кінці своєї розповіді від безсилля, він просто скупо простягнув мені носовичок.

- Я зараз відвезу тебе в готель, - я не могла розібрати його емоції й стан в цю хвилину, - а сам поїду. Ненадовго. Мені потрібно вирішити деякі справи.