Читати книгу - "Як я стала королевою, Ольга Обська"

Розділ 38. Не жіноча справа

Зі слів "хочу тобі дещо розповісти" часто починають не найприємніші новини. Саме цими словами Алісу одного разу вбили, повідомивши, чому її колишній так посилено за нею упадав.

Ось і від короля вона приготувалася почути щось дуже недобре. Так і сталося.

— Моя королево, у твоїй свиті зрадник.

— Це ти про кого? — насторожилася Аліса — вона вже здогадувалася, якою буде відповідь.

— Я про Піполо. Мої люди вирахували шпигуна.

— Як? — у Аліси впало серце. — Смію сподіватися, що твої люди помилилися.

— Розумію, як тобі неприємно дізнатися, що у твоїй свиті зрадник, але помилки немає. Поки ми з тобою грали виставу, мої люди стежили за кожним. Їм не важко було це зробити. Я спеціально наказав зібрати всіх у кают-компанії на пізній ланч. Звелів подати фрукти та пунш. Розрахунок був на те, що шпигун обов'язково відлучиться, щоб перевірити, як проходить наше з тобою рандеву. Єдиним, хто відмовився від ланчу, був блазень.

Звичайно він відмовився. Аліса веліла йому вистежувати шпигуна.

— Мої люди оглянули пробоїну та впевнені у її штучному походженні, — продовжив король. — Не можна вважати, що корабель протаранив якийсь предмет зовні, дірка була пробита зсередини. І хто ж її зміг пробити, окрім Піполо, якщо всі інші перебували у кают-компанії?

Які у короля "спостережливі" помічники. Вирахували шпигуна, та не того.

— Мій королю, ти впевнений, що всі були присутні на тому ланчі? Навіть капітан?

— Певна річ, капітана не було в кают-компанії, він стояв біля штурвалу.

Залізне алібі. Проте Аліса була впевнена, що капітан залишав своє робоче місце, і пробоїна — справа його рук. Тільки ось чи повірить король? Чим Аліса могла б довести провину капітана? Тільки тим, що Піполо бачив його альбатроса біля вікна королівської каюти. Мабуть, для величності це видасться дуже сумнівним доказом, тим більше, що інформація прозвучала з вуст Піполо, якого вже призначили винним.

Думай, Алісо, думай! Ти не можеш залишити товариша в біді. Навряд чи тут бувають лагідними з тими, кого підозрюють у зраді. Для Піполо настануть важкі часи, якщо не вдасться переконати короля, що блазень невинен. Але як це зробити? Аліса чудово розуміла, що її запевнення не допоможуть, лише факти. Піполо потрібне алібі. Де його взяти? Може, піти на хитрість?

— Мій королю, нам потрібно ретельніше пошукати того, хто зробив пробоїну, бо це точно не Піполо. Я в цьому абсолютно впевнена.

Король хотів щось заперечити, але Аліса відразу продовжила.

— Піполо не міг зробити пробоїну, бо весь час, поки ми з тобою розігрували спектакль, він був у моїй каюті.

— У твоїй каюті? — здивувався величність.

— Так. Я сама попросила його охороняти мою каюту, бо побоювалася, що туди може пробратися шпигун. Подумай сам. Якщо в планах шпигуна було підслухати, що відбуватиметься між мною та тобою у твоїй каюті, то кращого місця, ніж моя каюта, не знайти — через стіну все чудово чути. Я звеліла Піполо сховатися там і стерегти, чи хтось не спробує туди проникнути.

— Ось чому жінкам краще не втручатися у чоловічі справи! — роздратовано видав король. — Ти сама надала шпигунові найзручніше місце, щоб стежити за нами.

Приблизно такої реакції Аліса й чекала.

— Піполо — не шпигун. Ти й сам зможеш у цьому легко переконатися, — спокійно парирувала вона.

— Цікаво як?! — роздратування короля ще більше посилилося.

— Поговори з ним. Розпитай, що він чув через стіну. Адже ми спеціально досить голосно спілкувалися, щоб переконати шпигуна. Якщо Піполо відлучався з моєї каюти для того, щоб зробити пробоїну, то частину нашої розмови він не чув, і ти це легко зрозумієш.

Король замовк, обмірковуючи слова Аліси.

— Що ж, у твоїй ідеї є раціональне зерно, — скупо похвалив він. — Я поговорю з блазнем. Мені не важко переконатися, що він чув не всю нашу розмову.

  Аліса подумки усміхнулася сама собі. Короля чекає велике розчарування. Він буде здивований, у яких подробицях Піполо знає все, про що говорили його та її величність у королівській каюті. Причому він буде готовий до допиту, адже завдяки своєму дивовижному слуху чув не лише ту розмову королівського подружжя, а й цю, свіжу, яка щойно відбулася.

— Мій королю, коли ти переконаєшся, що Піполо не міг зробити пробоїну, я буду готова продовжити нашу розмову і поділитися з тобою міркуваннями щодо справжнього шпигуна, — Аліса дозволила собі трохи поблажливий тон.

Радіти по-справжньому вона буде тоді, коли король переконається, що саме її, а не його команда вирахувала шпигуна. Цікаво, що тоді він говоритиме про те, що жінкам краще не втручатися в чоловічі справи?

 

Летиція опустила босі ступні у ванну з колодязною водою, і приємна прохолода пішла хвилею від ніг по всьому тілу.

— Додати пахощі, пані? — улесливо подивилася на неї нянька.

Зал для обмивань і без того був добряче обкурений квітковими димами.

— Не потрібно. Краще додай у воду льоду.

— Дозволите мені відлучитися за новою порцією? — з поклоном попросила Саварра.

— Іди.

Нянька повернулася буквально за хвилину з посудиною, повною крижаних кристалів. Декілька дюжин були опущені у ванну. Летиція блаженно заплющила очі. Там, нагорі, зараз спека. Промені безжального сонця палять і палять все, на що їм вдалося впасти. А тут, у її підземному замку, вічна чарівна прохолода.

— Моя пані, — несміливо подала голос нянька, — за дверима його владність Краахн. Він хоче бачити тебе.

— Нехай увійде.

Не в правилах Летиції було приймати гостей, коли вона сидить не на троні. Але надто вже не хотілося переривати крижані процедури.

— Чим мене порадуєш сьогодні? — вона зустріла віщуна питанням, одночасно махнувши рукою няньці, щоб залишила їх самих.

— Наближається день, коли боржник буде тут, моя королево, — дочекавшись, поки залишаться наодинці, сказав Краахн. — Мій керований тримає все під контролем.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍