Читати книгу - "Любов & Рукавичка, Стейсі Мур"

Розділ 48: Остання ніч у гуртожитку

Мері

Я вже не пам’ятаю, як ми опинилися на набережній, коли навколо все затихло, і здавалось, що ми тут одні. Тільки ми, наше місто і безкрайній горизонт, який обіцяв щось нове. Це була одна з тих моментів, коли здавалося, що час перестав існувати, і я не хотіла, щоб він рухався далі.

Я сміялася, коли Стів згадував свої маленькі недоліки, і як завжди намагався їх пояснити так, ніби це була його суперсила. Я знала його досить давно, щоб зрозуміти, коли він нервує, коли хоче виглядати «більш впевненим», але зараз усе було інакше. Ми просто йшли поруч, обговорюючи те, що буде далі, і я зрозуміла, що насправді не хочу, щоб це закінчувалося.

Мені не вистачатиме його жартів, його здатності піднімати настрій навіть тоді, коли все йшло не так, як ми планували. І все ж, ці кілька годин, поки ми були разом, були ідеальними. Щось у ньому змушувало мене відчувати себе живою. І хоча ми обоє знали, що скоро треба прощатися, я відчувала, що цей момент був важливий — не через те, що це була остання ніч у гуртожитку, а тому, що ми все ще тут, разом.

Коли ми повернулися до кімнати, я була рада, що Макс і Емма вже були там, і ми не мали ані найменшого бажання розходитися по своїх кімнатах. Час немов затримався, коли Макс поставив коробку з іграми перед нами, і я погодилась, хоч і не зовсім розуміла, чому в цю ніч нам так важливо залишитись разом. Я дивилася на Стіва, і його очі були такими теплими, що я просто забула про все навколо. У ці кілька годин ми стали більше, ніж просто друзями — ми стали частиною чогось великого.

Я не могла не сміятися, коли ми грали в "Мафію", а Макс знову почав звинувачувати нас у несправедливій грі. Ми сміялись, обговорювали лекції, спогади про те, як сиділи до ночі, готуючись до сесії. Ми були не просто студентами — ми були командою. І в цю ніч усе стало ще ближчим, ніж будь-коли.

Пікнік на підлозі з чіпсами і соком став якимось символом. Символом того, що навіть якщо ми більше не будемо разом тут, ці моменти залишаться з нами. Я знала, що ми всі змінимось після літніх канікул, але це не означало, що ми забули одне одного.

Вранці, коли сонце почало пробиватися крізь вікно, ми просто сиділи в тиші. Я дивилася на Стіва, і він усміхався, хоча ми обидва розуміли, що цей рік закінчився. Але його погляд був спокійним. І в цей момент я знала: ця дружба не зникне. Вона лишиться з нами, де б ми не були.

Стів

Я не знаю, що саме змусило мене залишитися на набережній з Мері, коли ми могли просто піти до своїх кімнат. Але коли ми гуляли, я відчував, що цей момент має бути тільки нашим. Ніхто не міг зрозуміти, наскільки важливою була ця ніч, окрім нас. Ми мовчки йшли, і я просто слухав її голос, її сміх, як музика, яка могла б звучати вічно. Я знав, що щось зміниться після цієї ночі, але не хотів про це думати. Це був наш час, наш останній момент у гуртожитку. Ми просто йшли разом, і цього було достатньо.

Коли ми повернулися до кімнати, мені було важливо, щоб цей вечір не закінчувався. Ми мали так багато незавершених справ: стільки спільних моментів, стільки сміху, стільки емоцій, що просто не хотілося прощатися. Макс поставив гру, і я подивився на Мері. В її очах була та сама рішучість, з якою вона приймала участь у кожному змаганні, навіть якщо це була просто гра для забави. Це стало одним з тих маленьких моментів, коли я відчував, що цей рік був не просто набором лекцій і іспитів. Це був рік, коли ми стали одне для одного.

"Мафія" була справжнім випробуванням для нас усіх, але я сміявся, спостерігаючи за тим, як ми всі намагаємося обіграти одне одного. Я навіть не зважав на програші — мені важливо було, щоб це не закінчувалося.

Нам не вистачало часу, щоб сказати все, що ми відчували. Але в ці моменти мовчання, коли всі просто сиділи на підлозі і сміялися, я зрозумів, що цього достатньо. Ця ніч була для нас. І ми знали, що це буде частиною нашої історії, навіть якщо це закінчиться завтра.

Коли за вікном з’явилися перші промені сонця, я подивився на Мері. Її очі дивилися в темряву, і, здається, вона переживала те саме, що і я. Ми всі стали частиною чогось, що триватиме навіть після того, як ми розійдемося. Ця ніч була саме про це — про нас, про цей момент і про дружбу, яка переживе навіть ці канікули.

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍