Читати книгу - "Відлуння у брамі"

ось дожився до сторіччя чотирнадцятого, але випередити час не маю змоги. Одначе, якось на тутешній Хортиці…

— Вибачте, а ті київські хлопці, які створили Велес — бували тут? — перервав оповідь Назар.

— І в якому саме часі? — додав Тарас.

— І звідки Ви взагалі дізналися про історію створення планети? — поквапився зі своїм запитанням Свирид.

— Товариство, чи не забагато питань? Дайте ж розповісти усе до ладу! — спробував вгамувати побратимів Гордій.

— Мені направду нескладно, — ворухнув довгими вусами Велес, — стежити за логікою нашої жвавої розмови, але більше моєї розповіді не уривайте, ліпше частуйтеся та слухайте. Отже, якось погожої літньої днини, років сімсот тому, над тутешньою Хортицею здійнялася хмара пилу, почувся звідти потужний гуркіт, налетів буревій. Ця місцина у ті часи була ще мало залюдненою — лише кочівники пасли свої табуни та череди. Перелякалися тоді і люди, і звірина із птаством. Дивлюся я — наробить таки ця несподівана стихія лиха. Гайнув на острів — це поруч, як і на Землі. Дивлюся — аж там посеред галявини б’ються двоє парубків — один із мечем, другий зі списом, а неподалік кінь білий пасеться, і на той двобій і вухом не веде. А бійка страхітлива: махне білявий мечем — хмаринки на небі у мотузку закручуються; гупне чорнявий списом — земля труситься, дерева хитаються… — Що це ви, — кажу, голосно так, до розбишак, — надумали тутечки коїти? Вам, гультяям, розваги, а пташки щойно на гнізда сіли — налякаєте, то й пташенята не вилупляться! Лошата в кобил народилися — пропаде в них через переляк молоко — загинуть коники малі у степу! Та й люди бояться бурі, вами зчиненої, відкочують із цих місць — хто тоді мені офіруватиме?.. — Та Ви, дядьку Велесе, вибачайте, — каже білявий, а в самого очі бузковим сміхом спалахують. — Звідки, — питаю, — знаєш, хто я? — Служба в нас така, — це вже інший парубійко, той, що зі списом, до мене забалакав. — Ви хто такі будете? — питаю. — Вартові ми, на Чумацькому Шляху, — відповідає бузковоокий. — Поставив нас Предвічний сторожувати на ньому, а коли випадає вільна хвилина, то шукаємо відлюдну місцину, щоб повправлятися у фехтуванні, як звуть це заняття на Землі. Я — Михайло, а це Юрій, побратим мій. — Тьху! — розсердився я. — Предвічний! Це, що ж, виходить, вже і сюди докотилася та єдинобожа віра! — Та не переймайтеся, дядьку…

Земляни, слухаючи цю розповідь, забули про сніданок. Обличчя ж Велеса сяяло ледь прихованим натхненням, адже він знову переживав події того знаменного дня.

— Який я тобі дядько! — обурився я, — далі розповідав бог. — Вибачте, — каже тоді Юрій, — цю планету, що Ви на неї переселилися з Землі, створював ось Мишко — він Архістратиг Бога Предвічного, а допомагали йому кілька молодих людей та сутностей зі світу невидимого, усі з Києва. І трапилося це лише торік. Але позаяк вони створили планету з віком, що дорівнює земному, то й сталося так, що вона існує стільки, скільки й Земля.

— Коли ми Вас правильно зрозуміли, то планету Велес створив Архангел Михаїл разом із нашими сучасниками-киянами? — перепитав Олег.

— От мажори столичні, аж за Сонце добралися, — пробурчав Мечислав, на зауваги якого гурт вже трохи стомився реагувати. — Ніде від них спасу немає!

— Я тоді запросив Мишка із Юрком попоїсти тут у мене, — далі оповідав Велес — Ось за цим самим столом вони мені й розповіли, що після створення планети той гурт молодих киян на ній побував. Але — у часі, віддаленому від нашого з вами кількома сотнями прийдешніх років. Тоді імперією Рось правитиме молода імператриця Либідь, а Моксельський[40] каганат з ординського улусу перетвориться на імперію Орфіна і намагатиметься поглинути Рось.

— Майже як зараз на Землі, — зауважив Іван.

— А Михаїл часом не говорив, чи лишиться у майбутньому на Велесі місце для прадавніх богів і духів? — запитав Триголос.

— Річ у тому, що ця планета виникла одночасно з усім перебігом подій, які тут сталися, — відповів господар.

— Тобто, вона була створена землянами-киянами та Архистратигом вже зі своєю власною історією, — зрозумів Олег. — Отже, усі боги та духи на ній вже є, що називається, історично.

— Еге ж, — ствердно хитнув головою Велес.

— Але це дуже ненадійна просторово-часова конструкція, — занепокоївся Назар. Будь-яке втручання у перебіг історичних подій може усе змінити на планеті — або й знищити її.

— Не зовсім так, — заперечливо хитнув головою Велес. — Колись на Землі один мудрий бог на ім’я Сварог вивів та обґрунтував закон «Зворотного відновлення причинно-наслідкових зв’язків». Він твердить: жодна подія не може статися раніше, ніж станеться та, яка є її причиною, але…

— Теж мені закон! — розсміявся стриманий раніше Мстислав. — Хіба це й до Сварога не було очевидним?

— Було, загалом, — дуже по-людськи зітхнув Велес. — Доти, доки цей закон не почав порушуватися. Та ви знову не дослухали мене. Закон Сварога складається з двох частин. Друга така: … у випадку, коли у парі подій, що вже відбулися, зникає або змінюється перша, то друга — наступна тобто — зберігається у часі та просторі і є чинником зворотного виникнення причинно-наслідкових зв’язків, які відновлюють у часі та просторі першу подію. Таким чином виконується перша частина Закону.

— Щось занадто складно, — насупився Мечислав.

— А як на мене, то все зрозуміло, — сказав Олег. — Якщо подія відбулася, то вона вже існує назавжди, і усі спроби змінити або знищити її є марними, бо сам факт існування наступної події зворотнім чином відтворює попередню… Чекайте! Але ж Ви сказали, що цей закон почав порушуватися.

— Михайло розповів, що нині