Читати книгу - "Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні"

Розділ 26.

Дитина… я заплющив очі і подумки вилаявся. Я, здається, зовсім розум втратив. Спогади обпалили мне зсередини, у роті з’явився присмак гіркоти, а руки навіть затремтіли.

— І Ви думаєте, що я дозволю Вам після цих слів спати ще з кимось? - прошипів я, ледве справляючись зі своєю злістю на дівчину.

Еріел зітхнула і відійшла від мене.

— У нас з Деніелем був договір. Він чудово знає, що мене підіслали до нього. Як Ви знаєте, графе, моєю метою було не допустити його шлюб із принцесою. Він сказав, що… він підіграє мені, якщо я заманю Вас назад до нього на службу. А також… він не одружується з принцесою, якщо Ви будете такої ж думки про цей шлюб, як і я.

Я гірко посміхнувся, а потім не зміг стримати іронічного сміху.

— Отже, Еріеле, все це гра? Ви вміло укладаєте угоди з усіма чоловіками. Напевно, дійсно потрібно відправити Вас на перевірку, інакше… я не можу взагалі зрозуміти, як я зміг потрапити на такі дешеві хитрощі!

— А з якою метою Ви укладали зі мною цю угоду, графе? - у її голосі прозвучали неприховані нотки образи.

І їй ще ображатись на мене? Я не думав, що буде настільки боляче від усвідомлення, що вона просто скористалася мною. Адже у неї просто стояло завдання - спокусити мене і втягнути в палацові інтриги.

— Дозвольте вгадати… Вам потрібне було моє тіло, Вам потрібна була коханка. От і все. Ваші наміри були не менш меркантильними, ніж мої.

Я повільно попрямував до виходу.

— У Вас немає нічого особливого, Еріеле. Хіба що… - я зупинився і подивився на дівчину, трохи скривившись, - Ви дуже схожі зовні на мою дружину. Хотів насолодитися спогадами про неї.

Мені потрібне було повітря. Я вискочив на вулицю з одним лише бажанням - покинути це місце, і більше ніколи і за жодних умов не повертатися. Ніхто не змусить мене силою одружитися з Алією, і мені справді було начхати на імперію!

Еріел! Невже в цьому дівчиськові немає ні краплі нічого святого?! Не залишалося сумніву, що до мене підіслали її спеціально. Вибрали дівчинку, схожу на мою дружину, щоб я не зміг відмовитися від неї… Тільки для чого? Щоб зіпхнути на мене принцесу? Я не вірив, що Деніель міг так закохатися в Еріел, щоб запропонувати їй шлюб. Він виступав «за» союз із Алією, і чому тепер змінилися його плани?

Я зупинився на півдорозі і роздратовано зітхнув. Важко було зрозуміти, навіщо саме мене втягнули в цю гру, але досвід підказував мені, що нічого хорошого не вийде. Еріел ... вчинила зі мною так, як вважала за потрібне. Вона просто виконувала умовляння, сподіваючись на мій вплив на імператора, а також сподіваючись, що я зміню свою точку зору. Але вона не знала справжніх причин Деніеля. І Еріел мала рацію: радість Алії дуже підозріла, а якщо ще врахувати її раптову допомогу з прокляттям…

Я повернувся до палацу і одразу ж поспішив до кабінету Деніеля. Пройшов повз секретаря і майже увірвався без запрошення та стукоту. Побачив перелякану Еріел, яка явно вже зі мною попрощалася і не чекала  мене побачити. Деніель стояв біля неї і теж здавався здивованим моїм вторгненням.

  — Навіщо тобі все це, Деніеле? Яку гру ти затіяв? - прогримів я на весь кабінет.

Він відійшов від дівчини і, насупившись, уточнив про що йдеться.

— Про угоду з Еріел, щоб вона привела мене до палацу, — чітко відповів я.

Деніель перевів строгий погляд на дівчину, яка спопеляла мене своїм розлюченим і звинувачуючим поглядом.

— Не зовсім…

— Не треба, Деніеле. Вона все розповіла. Але що ти чекаєш далі?

Чоловік хитнув головою і пройшов кабінетом.

— Я все ж сподівався, що Еріел… професійніша у своїй справі, — кинувши на неї засуджуючий погляд, хмикнув він. - Але її план провалився з тріском, адже ти не перешкоджав мені.

— Яким же був твій план щодо мене? Вона досягла твоєї мети: я опинився тут.

—Так, - сказав Деніель і сів у крісло. – Мені потрібний був ти тут, у палаці, поряд зі мною. Ти підтримав мене в моєму рішенні, що шлюб із принцесою врятує імперію, але так вийшло, що…

—  Що ти готовий одружитися з Еріел? - усміхнувся я і, підійшовши до письмового столу, нахилився до чоловіка. - Ти знаєш дві сторони своєї Ради, Деніеле. І мав уже зрозуміти, що кожен шукає своєї вигоди. Вигоду у твоїй хворобі, зиск у цій війні.

Деніель кинув гнівний погляд на дівчину, а потім знову поглянув на мене.

— Наполягаєш на шлюбі з принцесою?

— Так.

— Ні! - вигукнула Еріел.

Я різко відштовхнувся від столу і опинився поряд із дівчиною. Стільки емоцій, стільки злості у цій маленькій відьмі!

— Правила змінюються, моя люба, - прошепотів я їй і знову повернувся до чоловіка. - Ти одружишся з Алією, а я - з Еріел.

— Що за маячня?! - закричала дівчина.

— Так, я теж погоджуся з її словами, Тейрене, що за маячня?

— Ніякої маячні тут я не бачу. Як і раніше, я переконаний, що союз двох імперій значно більш дієве рішення.

— На мою думку, всі залишилися задоволені нинішніми рішеннями, Тейрене, — зауважив Деніель. – І ми вже оголосили їх…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍