Читати книгу - "Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

       Ранок виявився божевільним. Хтось рано-раненько подзвонив у двері. Сонна мама відчинила двері.

      - Це помешкання родини Чупринка? – Запитав сонний молодик. – Я з фірми доставки. У мене замовлення, - він покопирсався у своїй сумці та витягнув з неї загорнутий у білий папір пакунок. – Для Єви Чупринка.

      - Єво! – Крикнула мама. Єва підійшла, розгублено розписалася та взяла пакунок.

      - А раптом, там бомба?

      - Не кажи дурниць, доню. Я певна, що це від таємного шанувальника. Мабуть, - додала мама та ковтнула гіркої кави, - в нього негарні прищі. То що там?

       Єва обережно розвернула пакунок та зойкнула. Там були стиглі полуниці та одна квітка білої троянди. Мама була у захваті:

      - А що я казала?

       Єва ж втупилася у полуниці та мовчала. Вона дуже любила полуниці. Але чи можна їсти їжу, яку надіслав незнайомець?

       Фрося лише зітхнула. Ні, їй не хотілося отримувати пакунків від таємних шанувальників. Їй потрібен був лише один шанувальник. Але ж, кохання вимірюється не таємничими пакунками, а турботою. Чи ні?

       Хоча була п’ятниця, учні у класі були сумні. Гнатчук, судячи з всього, таки хильнув напою з сейфу. Сьогодні він вже вдруге приймав аспірин та намагався роздобути воду. Власта Скриня нервово заглядала до своєї пудрениці. Фрося із деяким злорадством помітила перші ознаки герпесу. Іванко та Інга посварилися, та з усіх сил фліртували із Світланою Нестеренко та Адамом з Фейсбуку.

       Єва втупилася у підручник. Але судячи з того, що він лежав до гори дриґом, дівчина думала про щось своє. Фрося не ризикнула зробити зауваження близнючці  – раптом вона й справді вчиться читати тексти, які розміщені до гори дриґом?

       Пролунав дзвінок, і в клас влетів  Ярослав. Він кинув свого наплічника на стілець та зиркнув на класну дошку. Фрося не вважалась генієм геометрії, але зробивши простий розрахунок у голові, зрозуміла, на кого дивився Ярослав. До речі, він все ще був вдягнутий у свій натуральний одяг. Ніби правила Власти Скрині не поширювалися на школу.

      Власта крикнула через весь клас, чи Ярослав зробив розрахунки, хто більше відвідує ресторан її батьків: жінки чи чоловіки.

     - Порівну, - відповів Ярослав. – Але я не знаю, скільки з тих чоловіків – геї.

     Власта роздратовано зиркнула на хлопця, а тоді розреготалася.

      - Я завжди знала, що ти маєш олію в голові.

     До класної кімнати увійшла Ольга Петрівна. Вона нервувала та крутила свою обручальну каблучку.

     - У нас сьогодні гість. Це…. Це… Може, ви самі представитеся?

      Невідомо на що очікувала Фрося, але точно не цього.

     Клас наповнився запахом квітів, і лише потім до приміщення зайшла… Огняна. Вона була у строгому синьому діловому костюмі, який підкреслював її витончену фігуру та личив до золотавого волосся. Щоправда, волосся її було заплетене у французьку косу, але від цього її обличчя стало навіть гарнішим. Почулося сопіння – певно половина хлопців у класі жалкували, що зараз не заняття фізичною культурою.

     - Бажаю всім вам гарного дня, - привіталася Огняна. І, як здалося Фросі, вивчаючи оглянула її, Єву та ще когось, позаду.

      - Ця пані… вона з департаменту Міністерства освіти…. У них там якісь нові тести.

       - Так. Нам треба вибрати трьох учнів для певних досліджень. Тож, всі ви пройдете тести і…

       - Вибачте, - підняв руку і одночасно скочив Ярослав. – Я - неповнолітній. Тож, ви не можете проводити на мені тестів без згоди моїх батьків.

        - Яке розумне дитя, - посміхнулася Огняна. Фрося зрозуміла, що саме зачарувало Алана. А вона, дурненька, думала, що переплетені пальці рук зможуть переконати юнака, що вона, Фрося, необхідна. – Але ж ми не робитимемо дослідів. Ми пропонуємо… роботу. Але я не хочу займати багато дорогоцінного часу з вашого важливого уроку. Просто дайте відповіді. А потім, ми переговоримо із батьками тих учнів, які будуть у межі досягнення. В Україні. – І вона зиркнула на Ярослава. Хлопець чомусь почервонів та всівся. – Можливо, Ваші результати, юначе, нас не задовольнять.

       Огняна роздала білі папірці на декілька сторінок. Потім подивилася на свій золотий наручний годинник і сказала:

      - Двадцять хвилин. Три, два, один, нуль! Почали!

      Очі в Фросі вилізли на чоло, а потім знову повернулися до очниць. Питання були надзвичайно дурні. От як би Ви відповіли на питання: “Хто з  героїв “Енеїди” Івана Котляревського зміг би керувати українським автобусом  “Еталон”: а) Еней; б) парубок моторний; в) Юнона”. Фрося  вважала, що - “парубок моторний”,  Єва, що  - Еней, а Ярослав, що – Юнона. Власта Скриня глянула у пудреницю, побачила зачатки герпесу і поставила хрестик, не дивлячись на папір.

     За двадцять хвилин, Огняна зібрала папірці. Учні скиглили – вони не все вирішили.

     - А може, ваші п’ять відповідей будуть вірнішими за тих, хто відповів на всі, - посміхнулася Огняна та зникла. Фросі навіть здалося, що білявка розчинилася у  повітрі. Але Ольга Петрівна не забила у цимбали тривогу – тож, все було нормально.