Читати книгу - "Том 1"

167

Шрифт:

Інтервал:

Добавити в закладку:

Добавити

Перейти на сторінку:

Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 12.

Автограф — ф. 2, № 656.

Датується орієнтовно 1899 р.

Подається за автографом.

«ЯК Я ЛЮБЛЮ ОЦІ ГОДИНИ ПРАЦІ...»

Вперше надруковано в журн. «Червоний шлях», 1923, № З, стор. 5—6, під заголовком «Години праці».

Автограф — ф. 2, № 729. В ньому після рядка «А тим розмовам був лихий кінець» закреслено:

Як свічка танула дівчина необачна,

І ряст недовго їй топтати довелось,

І ще якби вона завчасу схаменулась,

То, може, ще її пости та молитви Від перелесника лихого захистили.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«Червоний шлях» — український громадсько-політичний і літературно-мистецький журнал. Виходив у Харкові в 1923— 1936 pp.

«ДИВИЛАСЬ Я НА ТЕБЕ І В ТУ МИТЬ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах, т. 1, стор. 182.

Автограф — ф. 2, № 636.

Датується орієнтовно 1898—1899 р.

Подається за автографом.

«ЧАСТО КАЖУТЬ: «ЯСНІ ЗОРІ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 15.

Автограф — ф. 2, № 718. Остання його строфа мала таку початкову редакцію:

Люди ті не знають світу,

Але й світ їх теж не знає,

І говорить, що життя їх —

То писання божевільних.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ТВОЇ ЛИСТИ ЗАВЖДИ ПАХНУТЬ ЗОВ’ЯЛИМИ ТРОЯНДАМИ.!.»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 13—14.

Автограф — ф. 2, № 706.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ВСЕ, ВСЕ ПОКИНУТЬ, ДО ТЕБЕ ПОЛИНУТЬ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 17.

Автограф — ф. 2, № 634. Поезія записана на тому самому аркуші паперу, що й наступні поезії «Хотіла б я тебе, мов нлющ, обняти...» і «Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись?». Під останньою дата— 16.ХІ 1900 p., що стосується і двох попередніх поезій.

Подається за автографом.

«ХОТІЛА Б Я ТЕБЕ, МОВ ПЛЮЩ, ОБНЯТИ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковапі твори, стор. 7.

Автограф — ф. 2, № 634. В автографі викреслено третю і четверту строфи:

Плющ укриває листом всі щілини,

1 в кожну рану запуска коріння,

Вінцем стає для смутної руїни,

В його росі блищить на їй проміння.

Коли одхилить хто єдиний нарост,

Одірве корінь або зробить шпару,

Плющ на руїні не згубливий нарост,

Вони з’єднались у добрану пару.

Датується, як і попередній вірш, 16.ХІ 1900 р.

Подається за автографом.

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 18.

Автограф — ф. 2, № 634.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«Я БАЧИЛА, ЯК ТИ ХИЛИВСЬ ДОДОЛУ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 19.

Автограф — ф. 2, № 634.

Датується за автографом. *

Подається за автографом.

«ТО, МОЖЕ, СТАНЕТЬСЯ І ДРУГЕ ДИВО...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах, т. 1, стор. 211.

Автограф — ф. 2, № 634.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ЧИ ПАМ’ЯТАЄТЕ, КОЛИ Я ГОВОРИЛА...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 21.

Автографи--ф. 2, № 649 (чорновий), та № 721 (чистовий). В чорновому автографі викреслено початок поезії:

Замовкли молитви, озвались гучні дзвони,

І рушила серед юрби труна;

Мені в душі озвались інші тони,

І думка раптом стала голосна.

Незчулася, коли заговорила...

Датується ЗО.ХІ 1900 p., оскільки текст поезії в чорновому автографі записаний на тому самому аркуші, що й поезія «Завжди терновий вінець...», датована в першодруку ЗО.ХІ 1900 р.

Подається за автографом.

«УСТА ГОВОРЯТЬ: «ВІН НАВІКИ ЗГИНУВ!..»

Вперше надруковано в журналах «Україна», 1946, № 2, стор. 18; «Вітчизна», 1946, № 2, стор. 20; «Радянський Львів», 1946, № 2—З, стор. 60.

Автограф — ф. 2, № 687. Первісна редакція поезії друкується у розділі «Інші редакції» даного тому.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

КОРОЛІВНА

Вперше надруковано в журн. «Рідний край», 1912, № 5, стор. 5—8.

Автограф — ф, 2, № 731 (чорновий), та № 730 (чистовий).

Датується за автографом.

Подається аа першодруком.

«Рідний край» — український щотижневий громадський і літературно-науковий журнал ліберально-буржуазного напряму. Виходив у Полтаві в 1905—1907 pp., у Києві в 1908—1914 pp., у Гадячі в 1915—1916 pp.

«ТИ НЕ XTIB МЕНЕ ВЗЯТЬ...»

Вперше надруковано в журн. «Україна», 1946, № 2, стор. 18; «Вітчизна», 1946, № 2, стор. 20—21.

Автограф — ф. 2, № 687.

Дата в автографі — 6.VII 1901 не точна, описка. Має бути 7.VI 1901 року, оскільки в Кімполунгу Леся Українка була в червні 1901 р.

Подається за автографом.

«КВІТОК, КВІТОК. ЯК МОЖНА БІЛЬШЕ КВІТІВ...»

Вперше надруковано в журн. «Вітчизна», 1946, № 2, стор. 21.

Автограф — ф. 2, № 687. В автографі закреслено первісний варіант початку вірша:

Скупа весна твого скупого краю Мені квіток багато не дала,

Тим спогадом собі я серце краю,

Як я тобі в дарунок їх несла.

То був останній дар.

В автографі після рядка «Всю ту весну убогу поховала» закреслено:

Як мало нам квіток дало життя,

А ми ж їх так любили! Чом, мій друже,

Ми не зростили більше їх для себе В якому зільнику?.. Даремні жалі!

Датується, як і попередній вірш, 7.VI 1901 р. за автографом.

Подається за автографом.

КАЛИНА

Вперше надруковано в журн. «Червоний шлях», 1923, № З, стор. 51.

Автограф — ф. 2, № 660.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

Вперше надруковано в «Літературній газеті» 16 серпня 1940 р. Автограф — ф. 2, № 6 — запис в альбомі Анни Москви, знайомої Лесі Українки з Вижниці на Буковині.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«МРІЯ ДАЛЕКАЯ, МРІЯ МИНУЛАЯ...»

Вперше надруковано в журн. «Вітчизна», 1946, № 2, стор. 21—22.

Автограф — ф. 2, № 681.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ОЙ Я ПОСТРЕЛЯНА. ПОРУБАНА СЛОВАМИ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 26.

Автограф — ф. 2, № 691.

Датується за автографом.

Подається за автографом.