Читати книгу - "Сигнали з Всесвіту"

не оцій моїй дурній звичці, ви зобов’язані своїм життям?

Я вам вельми вдячний, товаришу Ватсон, — тепло сказав Северсон після великої паузи. — Тепер я бачу, як я помилявся щодо вас. Ви — добра людина, і тому мені не йде з думки, чому ви підслухуєте чужі розмови.

Ви допитуєте, як прокурор. Якщо вже так наполягаєте, скажу вам усе. Просто мені було тоскно. Самотність я витримую далеко гірше, аніж ви гадаєте. Планета Ікс вимагала всього вільного часу. На розваги його не лишалось, тому я відвідував клуб і кабіну капітана хоч відеофоном. Ніяких секретів там не буває. До вас у лабораторію я потрапив цілком випадково. Сам того не знаючи, мене з’єднав Фратєв, коли апаратом, з яким я був з’ єднаний, викликав товаришку Свозилову. Сподіваюсь, що оцю мою слабість ви не використаєте проти мене. До мене й так не дуже прихильно ставляться на «Промені» через мої старі суперечки з Навратілом. Я майже шкодую, що тоді так нерозсудливо попросив увести мене до експедиції.

Северсон міцно потиснув йому руку:

Навпаки, всі ми вас дуже поважаємо й любимо, повірте мені!

Цього разу він говорив щиро.

* * *

Про те, що сталося на атомній електростанції, Северсон не сказав Алені ані слова. Ватсона тепер він відвідував часто. Намагався дрібними послугами виявити свою вдячність та заглушити цим голос нечистого сумління.

Олафа Северсон всіляко уникав.

«Чи послав він мене на електростанцію навмисне, щоби позбутись небажаного свідка, чи, може, тому виною нещасливий випадок і моє прокляте невігластво?» Відповіді на ці запитання він поки що не знаходив.

Дні тепер не бігли, а повзли, як слимаки. Відважні завойовники Всесвіту жили в постійному збудженні.

Швидкість уже настільки зменшилась, що чорні дірки в небі почали оживати. Спочатку з’явилися три тьмяні зірочки сузір’я Центавра. Невдовзі після цього виступили з темряви й інші зірки і, нарешті, з’явилась і маленька зірочка — наше Сонце.

Світло трьох сонць сузір’я Центавра вже проникало до кабін, як слабеньке сяйво серпика нашого Місяця.

Один з астротелевізорів був установлений у клубі, щоби вчені могли спостерігати за планетою Ікс і у вільний час.

Спочатку вона з’ явилась на екрані як макове зернятко. Повільно виросла до розміру горошинки, потім стала як горішок, як тенісний м’ячик…

Складні електронно-обчислювальні машини запрацювали на повний хід. Слід було якнайшвидше обчислити шлях усіх чотирьох планет біля Проксими, і насамперед орбіту планети Ікс; точно визначити час її обертання навколо центрального світила та навколо власної осі, - так само, як і відстань між Проксимою та окремими планетами. Розрахунки, які раніше вимагали б праці десятків учених протягом довгих років, електронно-обчислювальні машини провели за кілька годин.

«Промінь» уже наблизився до планети настільки, що астротелевізором можна було спостерігати її поверхню. Чотири п’ ятих планети було вкрито океаном, решту посідали два континенти та кілька невеликих островів. Точну карту планети вчені ще не могли скласти, бо перешкоджала густа запона.

Якщо невідомі люди мають більш досконалі телескопи, ніж ми, то вони, безперечно, вже помітили нас, — міркував Вроцлавський. — Яке ж враження справить на них наш «Промінь»? Чи здогадуються вони, що до них прибувають гості з іншої сонячної системи?

Знаєте, що я придумав? — вигукнув Северсон. — Перевіримо, наскільки правильно академік Ватсон зрозумів їхню мову.

Надішлемо їм повідомлення, щоб вони, бува, не злякались, коли ми з’явимось на їхньому небі.

Чудесно! Хай я стану атомом торію, якщо це погана ідея! — захоплено погодився Фратєв.

Ідея справді непогана, але не знаю, чи зможу я здійснити її, - посміхнувся Ватсон. — Хіба я вмію так скиглити, як вони?

Це дуже просто, — озвався Мадараш. — Перекладіть нашу передачу на «іксівщину» і напишіть до тексту ноти. Я проспіваю їх, як соловей! Їхню мову я трішки засвоїв, коли вивчав музику.

Ото буде сюрприз, коли ми раптом всунемося в їхню програму! — засміявся Фратєв.

Як сказали, так і зробили. Наступного тижня радіохвилі з чудними звуками вже помчали до планети Ікс. Мадараш зіграв свою роль бездоганно.

Ватсон тепер не відходив від приймача. Він чекав, чи не дадуть відповіді незнайомі створіння.

Увага! — раптом закричав він переможно. — Вони почули наш заклик! Передавач замовк!

За десять хвилин станція планети Ікс заговорила. Ватсон увімкнув магнітофон на запис. За якийсь час передавач замовк знову.

Повторіть наше повідомлення. А я тим часом спробую розшифрувати текст.

Ватсон узяв свій дбайливо складений словник і почав перекладати… Записавши першу фразу, покрутив головою:

Якась нісенітниця! Тут узагалі немає логічного зв’язку: «Війна робить мир, за ліс кидати каміння, час приборканий не може…»

Або вони нас погано зрозуміли, або не розуміємо їх ми, — посміхнувся Навратіл. — Спробуйте перекласти наступні фрази.

Момент! Відновили передачу.

Ватсон знову почав записувати.

Погано їх розумію, передача має багато перешкод. Ось послухайте! — перемкнув він приймач на репродуктор.

Пролунав шум і тріск, які зовсім заглушили голос диктора.

Це схоже на грозу, — сказав Фратєв.

На планеті Ікс спостерігаю чудні спалахи! — повідомив Цаген із кабіни керування.

Вчені підбігли до астротелевізора.

Це не гроза, а радше вибухи вулканів, — сказав Чан-су.

Вулканічна діяльність, мабуть, захопила тільки лівий континент.

Ватсон швидко перелаштував приймач.

Друга станція мовчить. Мабуть, міститься на континенті,