Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"

Глава 34.

Сергій знову пробирається до моїх циценяток, що знову приводить мене до тями.

-Зупинися..я благаю,-намагаюся його легко відштовхнути від себе. Думаю, що ліжко для нас двох зараз нічим не допоможе. Ми й так все з нього розпочали,що зовсім не правильно. Хоча є певні плюси...Все ж у ліжку він справжній майстер на всі руки і не тільки......

-Але чому?-стикаюся я з його потемнілими очима,які здається зараз тут порвуть мене на шматки,у хорошому сенсі цього слова, звісно.

-Тому що,так буде правильно. Я хочу, щоб у тебе при погляді на мене частіше билося серце,а не кров у низу,-намагаюся просто донести йому своє рішення. Проте,признатися чесно,я вже шкодую про те, що так обмежую нашу свободу дій.

-Як скажеш,-шумно видихає Сергій, погоджуючись зі мною і опускає голову на моє плече. Не знаю чому, але мене до біса заводить те, що він заради мене йде на такі жертви. Не думала, що колись скажу ці слова, особливо з приводу Сергія, враховуючи те,як починалися наші відносини. Проте,він ідеальний чоловік.

Тепер тільки залишається, щоб він не тільки думав,але й всім серцем вважав і мене для себе,ідеальною жінкою. 

-Коли там твоя зустріч буде?-остаточно відпускає мене Сергій, відходячи від мене на безпечну відстань.

-В суботу на шосту вечора, якщо я не помиляюся,-кажу,поправляючи,при цьому,свою футболку,яка задерлася дуже непристойно.

Хоча бачу, що мої дії ще більш розчаровують Сергія,бо він позбавляється таким чином,приємної картини. І мені страшно подобається те,як він на мене реагує.

-Прислати тобі команду,яка працювала з тобою перед тим вечором,-несподівано пропонує мені він і я на мить задумуюсь. А чому б і ні. Вони тоді зробили з мене цукерочку. Правда,на тому вечорі було стільки неприємних моментів,що навіть не хочеться його згадувати. 

-Це якось, навіть не знаю,-починаю вмикати я свою скромність,а Сергій від цього просто закочує очі.

-Вони будуть в тебе о четвертій годині і не смій сперечатися,-вмикає він награну беззаперечність, що в принципі, зараз мені на руку.

-Ну, якщо так,то добре,-кліпаю я оченятами,чим добряче його смішу.

-Я не перестаю тобою дивуватися,-знову підходить до мене Сергій,але на цей раз, зовсім ніжно,наче невагомо цілує,попередньо прибравши пасмо волосся з обличчя. Ніздрі лоскоче його запах,що зводить з розуму і я вся таю,наче сніжинка в цих очах.

-На неділю їх, також,кликати,-приводить мене до тями,своїми словами він.

-А що в неділю,-я спочатку запитую,а потім б'ю себе по чолі. От як я могла забути,що в цю неділю випускний у дитячому садку Софії. Господи,її перший випускний. 

-До речі,я, тому,і заїхав за тобою. Точніше це один із приводів,-швидко виправляється він,-Софії потрібно вибрати гарну сукню і я думаю, що ти їй в цьому краще допоможеш, чим я.

-Звісно,я згідна. Коли їдемо?

-Прямо зараз,-знову цілує мене він.

-Ого, добре. Я тоді піду швидко збиратися. Зачекай мене тут,-намагаюся я обійти його,але він перегороджує мені шляхи відступу.

-О,ні. Якщо мені не можна тебе роздягнути,то дозволь хоча б подивитися,як ти себе одягаєш,-притискає він знову мене до себе і я відчуваю,як в нього знову набрякла плоть.

-Боюся,що так ми швидко не вийдемо з квартири,-констатую я.

-Не хвилюйся,я буду тримати себе у руках,-шепоче мені на вухо Сергій.

-Хто сказав, що я за тебе переживаю,-кокетливо запитую,притупяючись до нього, легко торкаючись там,де зараз мої думки. Далі користуючись його розслабленістю швидко біжу до спальні і замикаюся на ключ. Чую за дверима незадоволений рик,але потім усе затихає.

Ми, як діти,чесне слово.Проте, хіба у цьому є щось погане? Думаю, що ні. З людини,яка тобі подобається варто нічого не приховувати. Бути таким,як ти є. Знаєте,я десь читала, що у таких випадках чоловік,який тебе кохає,не думаю, що ж це вона таке вичворяє. А просто усміхається, думаючи,моя,вона моя. 

Одним словом,зібрана я була через п'ятнадцять хвилин,чим дуже здивувала Сергія. Далі ми спустилися вниз до його автомобіля і поїхали за Софією у дитячий садок. Проте,так як приїхали досить рано і в запасі у нас було ще близько години,то вирішили пройтися трохи в парку. Тому що, погода була дуже чудовою і вже було гаряче, правда,не знаю,чи це було від сонця або ж він нашої близької присутності один біля одного.

-Морозиво, будеш?-пропонує мені Сергій,коли ми проходимо невеликий павільйон.

-Давай,-усміхаюся я до нього.

Коли Сергій взяв нам по морозиву з трьома кульками,ми присіли за столик під парасолею. Година збігла дуже швидко,бо ми постійно говорили і багато сміялися. Сергій періодично пускав на мене багатозначні погляди, дивлячись на те,як я поглинаю кульку за кулькою. Було так добре і спокійно,але нам вже час було іти за Софією. Тому,ми швидко поспішили назад. В моїй голові крутилася думка, що можливо маленька образилася на мене за те, що я зовсім нічого не кажучи, зникла з її життя.

Проте,коли ця кучеряшка вийшла з парадних дверей і побачила мене,то першим ділом побігла не до Сергія. Від її обіймів було так добре,що я ледве не розплакалася. Любов дитини дуже цінна річ.

-А мене не будеш обіймати?-вдав, що образився Сергій і Софія побігла до нього.

Ми поїхали до торгового центру. Цілу дорогу я вислуховувала веселий щебіт Софії,яка розповідала те, що з нею сталося за останні два тижні. Виявляється, що Сергій сказав, що я просто захворіла і, щоб нікого не заразити,поїхала в інше місце. Проте, як я зрозуміла,в маленької рижулі все було,як ніколи добре. Тому що,її тепер всюди супроводжував тато і вони дуже весело проводили час. Ще однією приємною новиною стало признання Сергія про те, що в маленької дійсно напружений графік. І він вирішив відмінити всі її гуртки, крім тих, що їй дуже подобаються,на все літо. 

Одним словом, життя потроху стало налагоджуватися. Приїхавши до торгового центру,ми вирушили до магазину з дитячим одягом. Скажу вам, що там було на що подивитися,а ціни просто були,наче не з цього світу. Проте,як я зрозуміла, Сергій на них не зважав,а отже, можна було вибрати малечі,що завгодно. Виявилося, що Софія доволі перебірливо у речах. При цьому,з дуже гарним смаком. Приблизно година пішла на те, щоб обрати пишне плаття, смарагдового кольору,що бездоганно підходило до її рижого волосся. Саме плаття було без зайвих деталей,але з гарним мереживом і великим бантом, що красувався на спинці. Якщо коротко,то воно всім сподобалось і ми вирішили відсвяткувати покупку ще однією порцією морозива. Проте,по дорозі до кафетерію я побачила у вітрині те, що б ідеально підійшло мені на вечір зустрічі випускників. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍