Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 64.

Сука! Я так тебе любив і одночасно ненавидів, чортове стерво! Як у тебе вийшло пролізти під шкіру? Сиділа там, керувала мною як хотіла, смикала за потрібні ниточки й вивертала мою душу на виворіт. Як ти це робила?   

  

Найбільше мені зараз хотілося стиснути пальці на твоїй шиї й дивитися, як ти задихаєшся. Я безумно хотів, щоб ти потребувала мене, так само як будеш потребувати повітря в цей момент!Так само як я потребував тебе! Ти була немов чортова хвороба, і від тебе я не знайшов таблетки, не міг вигнати тебе з голови, не виходило випалити з серця.   

  

Я б хотів ніколи тебе не зустрічати, хотів би ніколи не знати про твоє існування. Але ти була, при чому проникла і геть засіла в моєму житті. Ти була реальна. Ти стала моєю реальністю. Ти увірвалася в моє життя і тепер я не міг повноцінно існувати без тебе.   

  

Адже я намагався, скільки разів я намагався себе переконати, що ти не та! Що ми не могли бути разом, бути одне з одним - подібно смерті. Ми повільно один одного знищували, ти вбивала мене зсередини, але без тебе, сука, було ще гірше. Я поволі в тобі розчинявся, з кожним днем все більше і більше з'їдав себе зсередини поки ти грала свій спектакль. Поки ти сама себе дурила і намагалася бути поруч з Тео. Адже я не знав, навіть подумати не міг, що ти була такою дурепою. Ти дійсно вважала, що це могло спрацювати? У тебе могло з ним щось вийти? Якщо так, то мені було щиро тебе шкода! Тому що я випробував всі можливі методи, але одержимість тобою виявилася набагато сильніше.   

  

Ти була токсичною, Олівія. Кожне твоє слово - отрута, яка проникала під шкіру, розчиняючись у моїй крові, з-за чого я ставав ще менш адекватним. Ти хотіла грати зі звіром? Ти готова була закритися зі мною в одній клітці та приймати наслідки своїх вчинків?   

  

Я вклав цю всю силу та злість в кулак та вдарив по дверях вбиральні. Намагався хоч якось виплеснути емоції, які нахлинули на мене, але замість цього просто завмер на місці й очманів в момент. Якого біса вона стояла тут майже гола?! Ти щось бубоніла, кидала безглузді фрази, але твої шпичаки, спрямовані на мою адресу, не спрацювали. Я був дуже злий і збуджений, щоб слухати здоровий глузд, тому навіть не надав їм ніякого значення. Не звернув ніякої уваги. Зрозумів тільки одне: ти - мій наркотик і зараз я хотів дозу тебе. Мені було важливо тільки це одне.  

  

- Ти трахалася з ним? Скажи мені правду, - я чекав, як мазохіст в той момент так сподівався, що ти скажеш "так", бісова відьма! Сподівався, що хоча б це змогло на мене вплинути. Розуміння того, що ти переспала з іншим чоловіком, можливо б, повернуло мене в реальність? Якби ти тільки сказала те, що я не хотів почути, хотів, щоб ти стала гіршою, ніж я думав про тебе. Можливо, це могло б врятувати нас обох.  Збреши мені, прошу...   

  

- Ні, - а в душі виникла не то радість, не то чорнота від розуміння, що не дивлячись на будь-яку відповідь, яку ти б мені дала, я б не відмовився від тебе ні при яких умовах. Ти була моєю, моєю!Чи можливо було любити так, щоб гинути від своєї любові? Щоб руйнуватися по маленьких шматочках, але все одно тягнутися до тебе?   

  

- Ти моя, - вгризався в губи, нагадавши про те, що так часто повторював їй раніше. Жадібно втягнув у себе й отримував дозу її. Насолоджувався. Я дурів, їхав мізками.   

 

Ти не допомагала мені, не давала протверезіти від цієї пристрасті. Терлась об мене, як одержима. Якби ти тільки знала, скількох зусиль мені коштувало не зірвати до біса твої трусики. Не трахнути тебе прямо тут. В туалеті вошивого ресторанчика, обраного твоїм трухлявим приятелем.   

  

Я б хотів розбити пику твоєму залицяльникові, побити його так, щоб він раз і назавжди запам'ятав кому ти належала.  Але я не міг так вчинити прямо зараз, до свого великого жалю.  

  

Ти була не впевнена, не прийняла ще рішення. Мені потрібна була твоя згода, повна твоя покора. Я не збирався брати тебе силою, не хотів ні до чого примушувати. Ти повинна була сама усвідомити те, що загрузла настільки ж глибоко і безповоротно, наскільки і я. Що між нами був міцний зв'язок, який ніхто не зміг би порушити, ні твоя сестра, ні тим більше цей старпер.   

 

Я знав, був практично впевнений, що ти ні за що не дозволила б йому до себе доторкнутися. Не змогла б дозволити йому стерти спогади про мене. Я це просто знав, розумів по твоєму погляду. Я бачив, як ти на мене дивилася і читав всі відповіді, які хотів отримати. Для мене ти була наче відкрита книга, але навіть сама цього не розуміла. Але поки що ти сама ще не могла прийняти того, що відчувала.  

  

Час - довбане слово яке гнівало мене. Але тобі був потрібен саме він. Всім потрібен був час на прийняття важливих рішень. Особливо, коли це стосувалося вибору людини, з якою ти проведеш все своє життя... 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍