Читати книгу - "Самотній татусь шукає няню, Агата Авенс"

Розділ 35 Лана

Я не могла приховати свого занепокоєння. Я знала, що Крістіна все ще має почуття до Дениса і боялася, що її присутність може зруйнувати наше щастя. Однак я не стала сперечатися з Денисом, намагаючись довіряти йому.

Крістіна справді виглядала дуже виснаженою. НАпевно на неї багато звалилось, адже вона втратила все. Я знала як воно. Але те, що вона наступного дня більшість часу намагалась не відходити від Дениса мене відверто дратувало. 

Щоб відволіктися я вирішила зайнятись справами на кухні. 

Я вирішила влаштувати невеликий кулінарний експеримент. Я захотіла навчитися готувати нову страву, щоб здивувати Дениса, адже переймаючись справами притулку я мало часу приділяла турботі про коханого. Кок чудово справлявся з цим. 

Та напевно приїзд Крістіни викликав в мені якісь глибинні ревнощі. І  я вирішила, що час вразити чоловіка своїми талантами.  Кок завжди був готовий допомогти і поділитися своїми кулінарними знаннями, тому я вирішила звернутися до нього за порадою.

- Коку, я хочу навчитися готувати щось нове і смачне, — звернулася я до кухаря, через день після приїзду Крістіни. Кок саме розкладав інгредієнти на кухонному столі. — Що б ти порадив?

Кок задумався на мить, а потім запропонував: 

- Як щодо приготування справжнього українського борщу? Це класична страва, яку всі люблять, і я впевнений, що Денис буде в захваті.

- Звучить чудово! — відповіла я, усміхаючись. Це б дійсно справило на коханого незабутнє враження!  — Але я ніколи раніше не готувала борщ, тому мені потрібна твоя допомога.

Кок взяв на себе роль наставника і почав пояснювати мені всі кроки приготування борщу. Ми почали з нарізання овочів. Я старанно різала моркву і буряк, але коли я дісталася до капусти, її ніж застряг у товстому листі.

- Ой! — вигукнула я, намагаючись витягнути ніж. — Коку, допоможи, будь ласка!

Кок підбіг і, побачивши ситуацію, не зміг стримати сміху. 

- Лано, ти, мабуть, хочеш перетворити капусту на зброю? — жартував він, допомагаючи мені витягнути ніж.

Після невеликої перерви на сміх, ми продовжили готувати. Кок розповідав про кожен крок, але я постійно задавала безліч питань, намагаючись зрозуміти всі тонкощі рецепту. Мої запитання були настільки детальними, що Кок не витримав і сказав: 

- Лано, ти точно хочеш приготувати борщ, а не написати про нього дисертацію?

Врешті-решт, коли овочі були готові, ми приступили до варіння. Я уважно слідкувала за вказівками Кока, але коли прийшов час додавати спеції, я випадково висипала в каструлю цілу пачку перцю.

- Ой-ой-ой, це буде найпекучіший борщ на всій фермі! — пожартував Кок, побачивши мою помилку. Ми швидко дістали частину перцю з каструлі, намагаючись врятувати страву.

Незважаючи на всі пригоди, борщ вийшов смачним. Кок в своїй дубродушгій манері змусив мене насолоджуватися своєю кулінарною пригодою, сміятися і жартувати один з одним.

Коли настав час подавати борщ на стіл, я з гордістю представила страву Денису. Всі сіли за стіл, і Денис, скуштувавши борщ, вигукнув: 

- Це найсмачніший борщ, який я коли-небудь куштував! Лано, ти справжня майстриня!

Я була справді щаслива, що вгодила чоловіку. Але потім кинула погляд на Крістіну. Вона віклала ложку і сиділа з незадволеним виразом обличчя. 

- Щось не так? - поцікавилась я з ввічливості. 

- У мене буде печія від цієї страви, - з сумом повідомила дівчина. - Вибачте. 

Мій гарний настрій миттю зіпсувався. 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍