Читати книгу - "Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс"

     Після поразки Імперії Едемор, жителі, переслідувані ворогами, змушені були шукати притулку у стінах нової столиці, сподіваючись, що мій замок і гірські хребти навколо врятують їх. Але ми з Лютером та Гідельбертом, який став набагато жорстокішим на той момент, мали своє бачення ситуації, відмінне від простих людей. Використовуючи обставини, ми прийняли рішення змусити цих людей будувати масштабні укріплення.

     Я, Лютер і Семптембра навіяли їм необхідність створення величезного замку як єдиного місця захисту та виживання. Створення міста-фортеці Едемор стало найамбітнішим і найважчим завданням мого правління. Кожен день був боротьбою не лише з ворогами, але й зі стихією, втомою та відчаєм. Пам'ятаю, як люди, виснажені від нескінченної праці, несли величезні камені, залізо та дерево, розриваючи свої руки та спини. Жінки, старі та навіть діти працювали на межі людських можливостей.

     Ворожі напади були постійними, і кожна атака забирала життя багатьох захисників. Але ми продовжували будувати, навіть коли кров наших воїнів змішувалася з глиною та пилом. Тунелі всередині гір стали нашою гордістю та надією. Разом з інженерами ми продумували кожну пастку і приховане відділення, створюючи лабіринт, здатний втримати навіть найсильнішого ворога. Важким було рішення знищити навколишні міста та села для забезпечення матеріалами та ресурсами нашої величної фортеці. Це було необхідно, щоб забезпечити безпеку та майбутнє Імперії Едемор. Ми не лише взяли людей у полон, але й перетворили їх на частину нашого великого проєкту.

     Коли ніч опускалася на Едемор, місто не засинало. Вогні, що не згасали в темряві, освітлювали безперервну працю. Ми не могли дозволити собі втратити жодної хвилини, оскільки кожен день наші вороги ставали сильнішими. Смерть стала нашою постійною супутницею. Ті, хто помер від виснаження чи хвороб, були поховані під мурами, що вони зводили. Вони отримали найвищу винагороду — стали частиною фундаменту Едемору, вічними стражами найкривавішої імперії.

      Поступово місто-фортеця виростало, стаючи символом нашого непохитного духу та рішучості. Величезні стіни, вежі, які пронизували небо, та грізні ворота були свідченням нашої сили та волі до перемоги. Едемор став не лише фортецею, але й символом моєї влади, непохитності та готовності боротися до останнього подиху.

      Паралельно з будівництвом міста-фортеці Едемор, ми проводили кампанію зі знищення всього навколо через "вічну війну". Ми вирішили створити безпекову зону, перетворюючи десятки кілометрів довкола кордону центрального регіону на пустелю. Це рішення було прийняте з метою запобігти будь-якому проникненню ворогів. Війська Імперії проводили спалювання полів, лісів та руйнування населених пунктів, що створювало непрохідну зону. Такі дії викликали масову міграцію населення, втрату ресурсів та значне погіршення умов життя. Землі навколо центру перетворилися на мертву, безжиттєву територію, залишаючи за собою лише спустошення та розруху.

      Я, як єдиний правитель — Всеволодар Едемору, вкладав неймовірні зусилля у підготовку нового покоління військових. Я наповнював їхні серця і розуми ідеями ідеальної Імперії та нової релігії. Вони були свідками "див", які я створював для того, щоб закарбувати в їхній свідомості нашу нову релігію. Через потужну пропаганду ми виховували воїнів, які боролися не лише за землі, але й за ідею величі Едемору. Це вже не була імперія для людей — це стала імперія для незчисленної армії, готової віддати свої життя заради ідеалів, які ми в неї вклали. І нарешті, коли час настав, наша нова армія, озброєна вірою та незламністю, вийшла через ворота Едемору. Вони рушили відновлювати Імперію, повертати втрачені землі та знищувати старих ворогів. Цей марш війська став символом нової ери для Імперії Едемор, ери, у якій ми не просто виживемо, але й знову засяємо.

    В Імперії Едемор, під моїм правлінням, була встановлена чітка політика щодо магії: я наказав вважати її демонічною силою, недозволеною для використання. Проте, винятком із цього правила були Лютер та Семптембра, яким було надано спеціальний дозвіл на використання магії. Лютер, бувши майстром магії та одним із найбільш потужних чарівників, використовував свої знання для розвитку новітніх технологій та зміцнення оборони імперії. Сполучення його магічних знань із сучасними технологіями дало початок новій ері військової міці та інновацій, що стали ключовими у зміцненні  Едемору у цей складний період її історії.

     Створення нових військ Імперії Едемор було результатом злиття давньої магії та новітніх технологій. Після поразки та війни, що виснажила імперію, настав час реформ та новацій. Мордрак, який несподівано виявився талановитим у створенні машин війни, став символом наукового прогресу. Він проводив численні експерименти, поєднуючи магічні знання Лютера з технологіями парових машин. Це призвело до створення унікальних збройних систем, бронежилетів та транспортних засобів, які значно підвищили ефективність військ. Використання парових двигунів та механізмів зробило можливим створення могутніх машин війни, що змінило правила бойових дій. Цей прогрес у військовій сфері став відповіддю на виклики часу, принісши Імперії Едемор нову надію та силу.

     Однак це було лише початком. Мордрак і Лютер, натхненні описами та домислами генералів і солдат, які вижили у Відгаллі, розробили концепцію наземного флоту. Ці масивні машини були створені для подолання будь-яких перешкод на полі бою, забезпечуючи мобільність і вогневу міць, яку важко уявити. Флагманським наземним човном став  Громовий Залізний Звір "Буревій" який став символом нового етапу в історії Імперії Едемор, поєднуючи в собі давню магію та передові технології. Ця машина, створена зусиллями Лютера та Мордрака, була не лише військовою машиною, але й символом відродження та непохитної волі Імперії до перемоги.

      У новій ері Імперії Едемор було створено новий вид полків, оснащених передовим озброєнням. Воїни були вбрані в спеціалізовані бронежилети, зроблені з міцних, але гнучких матеріалів, що забезпечували мобільність та захист. Основною зброєю стали парові рушниці, які мали високу точність та потужність. В арсеналі також були механічні луки та арбалети, що використовували складні системи пружин для збільшення сили пострілу. Полки були добре треновані у веденні бою в різних умовах — від вуличних боїв до відкритого поля. Спеціальні підрозділи, оснащені механічними пристроями для швидкого переміщення, були створені для ведення ближніх боїв та розвідки.