Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

Ми припустили, що Красікова — чоловіка з досвідом в елітних військах, якого 2015 року заарештували за два замовні вбивства, що могло означати довічне ув’язнення, — завербувала Російська держава, а натомість скасувала інтерполівський розшук і створила фальшиву особу «Вадіма Соколова».

Щоб відстежити дії Красікова перед убивством у Берліні, нам потрібен був його телефонний номер. У злитих базах ми знайшли реєстрацію автомобіля на його дружину від 2018 року, де був зазначений номер телефону. Так ми вийшли на вотсап-акаунт дружини і порівняли фото звідти зі знімками у вконтактє. Вони збігалися. Тоді ми отримали список дзвінків з її телефону і з’ясували номер, з яким абонентка контактувала найчастіше. Він був зареєстрований на фіктивне ім’я. Інформатор із доступом до баз мобільного оператора надав дані про прив’язування цього номера до стільникових передавачів: ночами цей телефон перебував за адресою, де мешкав Красіков. Це був його номер.

Далі ми отримали дані стільникових передавачів про дзвінки між Красіковим і номерами, які ми визначили через додатки з користувацькими базами контактів, як-от GetContact і TrueCaller. Виявилося, що Красіков спілкувався з членами Благодійного фонду «Вимпєл», який створили колишні спецназівці ФСБ. Спецпідрозділ «Вимпєл», де свого часу служили двоє підозрюваних у вбивстві Козлова, за радянських часів був елітною групою КДБ, що здійснювала диверсійні операції за кордоном — від убивств до переворотів. Після падіння комунізму «Вимпєл» перейменувався на Управління «В» ФСБ і буцімто обмежив свою діяльність боротьбою з внутрішнім тероризмом.

Контакти Красікова з членами Благодійного фонду «Вимпєл» припинилися незадовго до його поїздки в Берлін 2019 року. Він щонайменше двадцять разів спілкувався з очільником фонду Едуардом Бендерським — колишнім офіцером ФСБ, який керував приватними охоронними компаніями, однак при цьому виступав у російській пресі де-факто як речник Управління «В».

Дані стільникових передавачів свідчили, що Красіков вісім разів відвідував Центр спеціальних операцій ФСБ у передмісті Москви в період від лютого 2019-го до свого від’їзду в Берлін. Згідно з телефонними метаданими, він перебував там щоразу до п’яти годин, а також провів чотири дні на навчальній базі спецназу ФСБ у селі Аверкієво, на схід від російської столиці.

Вирушаючи до Берліна, Красіков залишив свій телефон удома. Але ми знайшли метадані й для номера, зареєстрованого на фальшиву особу «Соколова»: сім-карта була випущена незадовго до його від’їзду. Цей телефон з’явився в Парижі 19 серпня, а вже наступного дня був у Варшаві. 22 серпня 2019 року, відбуваючи до німецької столиці, «Соколов» залишив телефон у готельному номері. Наступного дня було застрелено Ханґошвілі. Путін назвав загиблого «жорстоким і кровожерливим» чеченським терористом 424, якого Росія намагалася екстрадувати з Німеччини. І водночас президент наполягав, що Росія ніяк не причетна до вбивства.

Німецька прокуратура згадувала співучасника, «Романа Д.». Разом зі своїми партнерами ми з’ясували, що йдеться про «Романа Давидова» — ще одну фальшиву особу, яка подавалася на візу того ж дня і через ту саму турагенцію, що й Красіков. Номери паспортів «Давидова» і «Соколова» були підозріло близькими, а ще обидва вказали одного працедавця — ЗАТ «Руст».

У перебігу розслідування 425 ми з’ясували, що цей співучасник — Роман Юрьєвіч Дєм’янчєнко, колишній офіцер ФСБ. Він працював як негласний агент на структуру в групі компаній «Вимпєл» — нібито приватних організацій, які слугували прикриттям для вбивств ворогів Кремля за кордоном, зокрема етнічних чеченців, які боролися за незалежність від Росії.

Під час судового процесу в Берліні Красіков то наполягав, що він — безневинний турист Вадім Соколов, то користався правом мовчати. Його захист розвалився, коли українські правоохоронці провели операцію в Харкові, рідному місті дружини Красікова, і знайшли свідоцтво про шлюб та весільний альбом 2010 року 426. З’явилися фотографії «Соколова», де видно татуювання на руках, ідентичні татуюванням підсудного в Німеччині.

Ключовим свідком у цій справі був не хто інший, як Хрісто: елітна німецька поліція переправила його в Берлін гелікоптером, і він виступав як захищений свідок «G». Його показання були визначальними для обвинувачення, яке будувало позицію на тому, що підсудний — не простий турист «Соколов», а оперативник ФСБ. Зазвичай особу людини можна перевірити за офіційними документами, але російські записи були підробкою. Тому знахідки Bellingcat зайняли чільне місце і допомогли створити прецедент для майбутнього розгляду цифрових доказів і в інших судових системах.

А якщо говорити про майбутнє самого Bellingcat, то ми плануємо розвиватися далі. Дессі вже розробила стратегію до 2030 року: доти маємо на меті розширити діяльність на Латинську Америку, Африку, Азію та Близький Схід, публікувати матеріали не лише англійською, а й арабською, китайською, російською, іспанською і французькою. Сподіваємося, на той час у команді будуть сотні людей: половина — штатні працівники, половина — постійні дописувачі.

Ми хочемо залучити тисячі нових волонтерів — беллінгкетівців з усього світу, які прагнуть онлайн-фактів і офлайн-відповідальності. Задля цього плануємо розширювати свої навчальні програми в університетах, для журналістів нового покоління, а також збирати нашу спільноту на щорічних з’їздах. Суть нашого глобального розширення — нова концепція BellingcatX: розгалужена мережа осередків, де розслідувачі поділятимуть наші методи й стандарти, однак діятимуть незалежно. Так підходи Bellingcat самі поширюватимуться в журналістиці, судочинстві, правоохоронних органах — завжди на службі прозорості, об’єктивності й справедливості.

Коли Хрісто засів у Шварцвальді, опрацьовуючи останні деталі розслідування у справі Навального, він не просто так запропонував лідеру російської опозиції шанс поспілкуватися зі своїми нападниками: потерпілий ніколи не отримав би такої можливості в суді. Мабуть, Хрісто мав рацію. Але доба тотальної безкарності відходить у минуле.

Що більше громадян знатимуть, як знаходити онлайн-докази, то більшого ми всі вимагатимемо від наших новинарів, наших народних обранців, наших прокурорів. А тиранам та їхнім поплічникам доведеться зважати на відео, дописи й геолокації, що викривають їхні злочини. І скоро вони зважатимуть на ці докази в судових залах.

Насамперед дякую Тому Рахману: без його журналістських умінь і письменницького таланту ця книжка могла й не з’явитися. Мені пощастило зустріти такого надзвичайного колегу. Дякую моїм редакторкам Алексіс Кіршбаум і Джазмін Горсі, редакторові Бену Гайману та всій команді видавництва Bloomsbury, а також моїм агенткам Наташі Фейрвезер, яка від початку вірила в силу історії Bellingcat, і Елізі Чейні з Нью-Йорка.

Як ви вже знаєте,