Читати книгу - "Випадковий наречений, Аніта Русанова"

- Дякую. За все. Ти дуже хороший, і я рада, що познайомилась із тобою. - Сказала Настя, коротко і швидко поцілувала, і користуючись моїм збентеженням відвернулась, прямуючи до будівлі аеропорту. Іра пішла слідом Настею. Її слова глибоко засіли в голові. Вона говорила так, ніби прощалась. Але ж цього не може бути. Тільки не після того, що почало зароджуватись між нами. Не відпущу її. Не можу. Я кохаю її. І доведу це. Але спочатку маю розібратись з проблемою в особі колишньої. Вона щось задумала. Я маю зрозуміти, що. Вичавивши педаль газу, зірвався з місця, жадаючи отримати відповіді на свої питання.