Читати книгу - "Гра янгола"

у вікні й дивилася в ніч, не помічаючи моєї присутності. Я побачив, як вона повільно роздягається. Побачив, як вона підійшла до дзеркала в шафі й стала роздивлятися своє тіло, погладжуючи собі живіт пучками пальців і доторкаючись до порізів, які зробила собі на внутрішньому боці стегон і рук. Вона досить довго оглядала своє голе тіло, а тоді погасила світло.

Я повернувся до письмового стола й сів перед стосиком виписок та нотаток, які зробив для того, щоб розпочати роботу над книжкою, яку замовив мені мій хазяїн. Я став переглядати ці уривки з історій, наповнених містичними одкровеннями та розповідями про пророків, які витримували тяжкі випробування й несли людям високі істини, про месіанських немовлят, яких підкидали під двері скромним і чистим душею родинам, що їх переслідувала світська злочинна влада, про райське блаженство, обіцяне у світах інших вимірів тим, хто миритиметься зі своєю долею й прийматиме правила гри, установлені спортивним духом ледачих антропоморфних богів, неспроможних нічого більше робити, крім як здійснювати телепатичне спостереження над свідомістю та совістю мільйонів кволих приматів, які навчилися мислити праведно, коли з’ясували, що їх закинуто в далекий куток усесвіту, де вони мають виживати на власний страх і ризик, і чия гординя або розпач привели їх до щирої віри в те, що небо й пекло виявляють палкий інтерес до їхніх дріб’язкових і нікчемних гріхів.

Я запитав себе, чи саме це мій хазяїн побачив у мені: продажний розум, спроможний без жодних докорів сумління приготувати наркотичну розповідь, що примусить дитину заснути, а бідолаху, який утратив усі надії, – убити свого сусіда, щоб завоювати вічну вдячність божеств, які сповідують етику бандитизму. Уже минуло чимало днів відтоді, як відбулася моя остання зустріч із хазяїном, під час якої ми обговорювали поступ моєї праці. Стомившись від власних сумнівів і вагань, я нагадав собі, що залишилося двадцять чотири години до наступної зустрічі, і з тими темпами, якими просуваюся вперед, я найімовірніше постану перед ним із порожніми руками й головою, наповненою сумнівами та підозрами. Не маючи іншого вибору, я зробив те, що робив протягом стількох років за подібних обставин. Устромив аркуш паперу у свій «Андервуд» і, поклавши руки на клавіатуру, як піаніст, який чекає, коли йому зададуть ритм, почав тиснути на свій мозок у чеканні, що мені пощастить із нього витиснути.

17

– Цікаво, – сказав хазяїн, закінчивши читати десяту й останню сторінку. – Дивно, але цікаво.

Ми сиділи на лаві в золотавих сутінках великої альтанки в парку Сьюдадела. Виготовлене з пластинок склепіння просіювало світло, перетворюючи його на золотий пил, і ботанічний сад виліплював чудернацькі фігури зі світла й тіней у тій осяйній півтемряві, що нас оточувала. Я закурив сигарету й спостерігав, як дим підіймається від моїх пальців голубими спіралями.

– Почуте з ваших уст слово «дивно» вселяє тривогу, – зазначив я.

– Я хотів сказати: дивно для загалу, – уточнив Кореллі.

– Але?

– Ніяких «але», друже Мартін. Думаю, ви відкрили шлях цікавий і багатий на можливості.

Коли романістові кажуть, що одна з його сторінок цікава й обіцяє багато можливостей, він сприймає це як сигнал, що справи в нього йдуть не дуже добре. Кореллі, здавалося, прочитав мою тривогу.

– Ви круто змінили напрямок своїх пошуків. Замість розглядати теми міфологічного характеру, ви звернулися до набагато прозаїчніших джерел. Я можу запитати вас, звідки ви взяли уявлення про месію-воїна замість месії, що закликає до миру?

– Ви вже посилалися на біологію.

– Усе, що нам треба знати, написано у великій книзі природи. Досить лише мати мужність та ясність розуму, щоб прочитати це, – погодився Кореллі.

– В одній із книжок, з якими я ознайомився, пояснювалося, що в житті людських істот самець досягає піку плодючості у віці сімнадцяти років. Жінка досягає його раніше, утримується на ньому і в якомусь розумінні ухвалює рішення, які гени вона прийме для продовження роду, а які – відкине. Чоловік натомість лише пропонує те, що він має, і згорає набагато швидше. Той вік, коли він досягає своєї максимальної репродуктивної спроможності, збігається з віком, коли його войовничий дух перебуває на найвищому рівні. Молодий хлопець – це досконалий солдат. Він має великий потенціал агресивності й перебуває на дуже низькому або й нульовому критичному рівні, щоб проаналізувати його й зрозуміти, куди має його спрямувати. Упродовж історії людства численні суспільства знаходили шляхи для застосування цього капіталу агресії й перетворювали своїх юнаків на солдатів, на гарматне м’ясо, за допомогою якого завойовували своїх сусідів або захищалися від їхніх нападів. У мене виникла думка, що наш герой має бути посланцем неба, але посланцем, який у свої юні роки брав у руки зброю й боронив істину, сіючи руїну та смерть.

– То ви вирішили змішати історію з біологією, Мартін?

– З ваших слів я зрозумів, що це те саме.

Кореллі всміхнувся. Я не знаю, чи йому було відомо про це, та коли він так робив, то ставав дуже схожий на голодного вовка. Я проковтнув слину й спробував не помічати цього обличчя, яке взялося гусячою шкірою.

– Я дійшов висновку, що більшість великих релігій виникали або досягали свого найвищого рівня експансії та впливу в ті моменти історії, коли суспільства, які їх приймали, мали молодшу й біднішу демографічну базу. Суспільства, у яких сімдесят відсотків населення було молодшим за вісімнадцять років, і половина з них були підлітками чоловічої статі, у яких кров палахкотіла від агресивності та імпульсів плодючості, були сприятливими полями для прийняття та розквіту віри.

– Це погляд спрощений, але я бачу, куди ви ведете, Мартін.

– Я знаю, що він спрощений. Але, орієнтуючись на ці загальні лінії, я запитав себе, чому нам не піти прямо до суті й не створити міфологію навколо цього месії-воїна, месії з гарячою кров’ю, месії, опанованого гнівом, який спасає свій народ, рятує свої гени, своїх жінок і навіть тих представників свого народу, які раніше були охоронцями політичної та расової догми своїх супротивників, тобто всіх тих, котрі не приймають його доктрину й не підкоряються їй.

– А як щодо дорослих чоловіків?

– До дорослого чоловіка ми підійдемо, коли станемо говорити про його розчарування. Мірою того, як життя минає й він мусить відмовитися від ілюзій, від мрій і від бажань юності, у нього посилюється відчуття того, що він жертва світу та всіх інших. Ми завжди знаходимо тих, хто винен у наших нещастях або невдачах і кого ми хочемо усунути. Прийняття доктрини, яка обґрунтовує цю злість і це прагнення помсти, утішає й дає силу. У такий спосіб дорослий чоловік відчуває себе