Читати книгу - "Бабай"

class="book">— Але я справді бачила його тут, ти маєш мені вірити. Це був Анджей…

Жанна якось раптом утратила впевненість, що чинить правильно. Їй не треба було дзвонити Марті серед ночі, щоб повідомити настільки чумну новину. (На загальному тлі ковзнула думка, що вона ще навіть не встигла розповісти їй про свій візит до Емми). Не дивно, якщо тепер її єдина подруга вважатиме її пришелепкуватою через те, що вона позбавлена радості сексуального життя.

— Ну, і де ж він? — запитала Марта, явно намагаючись придушити позіх.

Жанна коротенько повідала їй про останні десять (а може, п’ятнадцять? чи три?) хвилин свого життя.

— Отже, він зараз замкнений у тебе у ванній?

Жанна більше не сумнівалася, що це було величезною дурістю подзвонити Марті, і тієї миті вона просто ненавиділа свою подругу. З таким же успіхом Марта могла поцікавитися, чи не приймає вона наркотики. Саме це, по суті, й означало її запитання; все інше — фокуси семантики.

— Марто, невже ти думаєш, що я брешу? — якась її частина досі вірила, що їй удасться переконати Марту в правдивості своїх слів (і ще, напевно, в здоровому глузді) — адже вони, зрештою, найкращі подруги. — Пам’ятаєш, ти сама говорила, що іноді в житті трапляються дуже дивні речі, коли розповідала про того хлопця, Цвинтарного Стрільця, який тобі приснився в…

— Усе це дурниці, — роздратовано відрізала та. — Тут немає жодного зв’язку. Ти звернула увагу на ключове слово? Прис-нив-ся. Схоже, те саме сталося й з тобою. Тільки ти ще не встигла це зрозуміти.

— То що ж мені робити? — Жанна ні на мить не випускала з поля зору вихід із кімнати і слухала одним вухом, що коїться за її межами. — Що мені робити?

— Господи, а я звідки знаю? — Марта замовкла, а потім додала: — Якщо боїшся залишатися сама… виклич, приміром, пожежників. Чи швидку.

Жанна так і не зрозуміла: знущалася з неї Марта чи справді хотіла допомогти.

Потім вона почула в трубці свій власний голос:

— Спасибі за пораду, лицемірна суко! А тепер лізь-но під бік до свого кнура і відірвися добряче, може, тоді ми обидві вгамуємося… — Жанна з жахом пожбурила слухавку, немов та була вимазана отрутою, і вп’ялася поглядом у телефон. Ні, це неможливо… Вона цього не говорила, її губи навіть не ворушилися, о Боже!

— Схоже, тут хтось має потребу в гарній компанії, — почулося з коридору. — Готовий улаштувати веселощі на всю ніч. Як у старі часи, ти пам’ятаєш? Щоправда, деякі важливі інструменти сильно постраждали, але, думаю, ми якось обійдемось і такими.

— Якого чорта тобі від мене треба? — крикнула Жанна, перебуваючи за кілька міліметрів од прикордонної лінії, за якою билися маслянисті хвилі істерики.

Замість відповіді вона почула, як знову щось звалилося у ванній і розбилось. А за вікном завивав осінній вітер.

Вона схопила телефонну слухавку і набрала номер швидкої допомоги. Можливо, Марта була в чомусь права.

14

Це були найнапруженіші тридцять сім хвилин у її житті. Аж раптом у двері подзвонили.

Колись у неї була геніальна задумка зняти з навісів кімнатні двері, а проріз завісити шторкою з бамбукових паличок, нанизаних на нитку. Їй здавалося, що це буде оригінальною деталлю інтер’єру. До покупки бамбукової шторки руки так і не дійшли, і проріз зовсім не оригінально нагадував увечері вхід у темну гробницю. Тепер ця незавершена задумка знову вилізла їй боком — у кімнаті не було дверей, які можна зачинити. Принаймні, так було б спокійніше.

З коридору ще якийсь час долинали різні звуки: начебто хтось перебуває у ванні, торкає дверну засувку… А потім раптом усе разом затихло, і запанувала тиша. Тільки краплі дощу монотонно тарабанили по підвіконню.

Раптове затишшя викликало у Жанни сумніви. А чи не наснився їй увесь цей атракціон із примарами? Може, хоча це важко визнавати, Марта усе-таки права?

Раціональний досвід наполягав, що саме так і є. Марта була права: тобто хлопцеві в її голові просто набридло крутити кіно тільки уві сні, він жадав свободи і вислизав з-під її контролю. А чи не почалося це, випадково, ще того дня, коли вона побачила поїденого крабами батька? Цілком може бути, подруго.

Але що таке Раціональний Досвід? Це короткозорий старий, який страждає на метеоризм. Ще китайці знали, що досвід — це ліхтар на спині, що висвітлює лише пройдений шлях. Його пасинок — вискочка Раціональний Досвід — ще гірший: визнає лише те, що йому до душі. Якщо вона почне прислухатися до порад Його Раціональності, то швидше опиниться в психушці, ніж визнає, що все це коїться з нею насправді, навіть якщо тому немає жодних пояснень.

15

Зайшли лікар і медсестра. На обох поверх білих халатів були накинуті сині куртки з емблемою швидкої допомоги. Жанна провела їх до кімнати, посадила на стільці, а сама сіла на край збитої постелі, намагаючись бути схожою на хвору (втім, це не вимагало від неї гри «на Оскар»).

Лікар, літній чоловік у окулярах із товстими скельцями, вислухав її скарги на біль у серці, похитав головою і розкрив лікарський саквояж. Жанна повторила все те, що повідомила при виклику, — це виявилося неважко.

— Можливо, ви пережили сильний стрес, — мовив лікар після огляду. — Так?

— Так, недавно я втратила роботу… і виникли ще певні проблеми, — раптом Жанна зрозуміла, що в її нинішньому стані цей виклик зовсім не є помилковим. Їй полегшало, не набагато, але полегшало.