Читати книгу - "Містер Мерседес"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
в Цукрових Пригірках. Ти познайомилась зі мною, коли приїхала
інвентаризувати речі своєї сестри й займатися заповітом разом із тим
адвокатом. Чамом.
— Шроном. — Джейні робить глибокий, повний сліз вдих. — Це може подіяти.
Воно подіє. Коли йдеться про плетиво історій, ніхто не зробить цього з
чеснішим обличчям, ніж коп.
— Я виїжджаю.
— Але… хіба в тебе нема зараз справ у місті? З розслідуванням?
— Нічого такого, що не могло б зачекати. У мене забере годину, щоб
дістатись туди. З суботнім дорожнім рухом, можливо, й менше.
— Дякую тобі, Білле. Усім своїм серцем. Якщо мене не буде у вестибюлі…
— Я тебе знайду, я досвідчений детектив.
Він вставляє ступні у туфлі.
— Я думаю, якщо ти їдеш, то варто захопити з собою переміну одягу. Я вже
орендувала три номери в «Холідей Інн» на цій же вулиці. Я зніму ще один
для тебе. Переваги володіння грішми. Не кажучи вже про платинову картку
«Амекс».
— Джейні, мені легко буде повернутись машиною до міста.
— Звичайно, але вона може померти. Якщо це трапиться сьогодні вдень або
вночі, мені дуже потрібен буде друг. Для… розумієш, для…
Сльози переймають її, і закінчити вона не в змозі. Ходжесу цього й не
треба, тому що він розуміє, що вона хотіла сказати. Для приготувань.
За десять хвилин він уже в дорозі, прямує на схід, в бік «Сонячних акрів»
і меморіального шпиталю округу Ворсо. Він гадав побачити Джейні в
почекальні відділення інтенсивної терапії, але вона надворі, на стоянці, сидить на бампері машини швидкої допомоги. Коли він зупиняється поряд з
нею, вона сідає до його «Тойоти», і один погляд на її змарніле обличчя й
запалі очі каже йому все, що потрібно знати.
Вона тримається, допоки він не ставить машину на парковці для візитерів, а потім уже не витримує. Ходжес бере її в обійми. Вона розповідає йому, що Елізабет Вортон відійшла з цього світу о чверть по третій за
центральним літнім часом.
«Майже в цей самий час я якраз взував туфлі», — думає Ходжес і обнімає її
міцніше.
23
Сезон «Малої ліги»[232] в повному розпалі, й Брейді проводить решту цього
суботнього дня в МакГінніс-парку[233], де на трьох полях ідуть відбіркові
матчі. Післяполудень теплий і справи тут жваві. Купа твінібоп-дівчаток
прийшли подивитися, як виборюють перемогу їхні брати, і здається, єдине, про що вони балакають, стоячи в черзі за морозивом (чи то єдине, що чує
Брейді з їхніх балачок) — це майбутній концерт «Довколишніх» у МАКу.
Здається, що всі вони збираються туди піти. Брейді вже вирішив, що він
також піде. Треба лише докумекати, яким чином йому потрапити всередину
одягненим у свій спецжилет — той, що начинений підшипниковими кульками та
блоками пластикової вибухівки.
«Мій фінальний уклін, — думає він. — Заголовок на віки».
Ця думка покращує йому настрій. А заразом і те, що він розпродав геть
увесь свій товар — під четверту годину розійшлися навіть бруски
«СокоВита»[234]. Повернувшись на фабрику морозива, Брейді віддає ключі
Ширлі Ортон (яка, здається, ніколи звідси не йде) і питається, чи не міг
би він помінятися з Руді Стенховпом, котрий виїжджає в неділю у денну
зміну. Неділі — звісно, якщо погода сприятлива — клопітні дні, коли три
фургони Льоба опрацьовують не лише парк імені МакГінніса, але й інші
чотири великих міських парки. Брейді доповнює своє прохання чарівливою
хлопчачою посмішкою, яка завжди невідпорно діє на Ширлі.
— Іншими словами, — каже Ширлі, — ти бажаєш два вихідних дні підряд.
— Ти все правильно розумієш.
Брейді пояснює, що його мати хоче з’їздити до свого брата, а це значить, треба буде переночувати там одну, а можливо, й дві ночі. Звичайно, нема
ніякого брата, а якщо доходить до подорожей, єдина, в яку тепер цікаво
вирушати його матері — це турне по мальовничих місцях, яке веде її від
дивана до домашнього бару й назад на диван.
— Я певна, Руді скаже окей. Хочеш сам йому зателефонувати?
— Якщо він почує цю пропозицію від тебе, вважай, справу вирішено.
Ця сучка хихоче, від чого акри її плоті приходять у доволі тривожне
хвилювання. Вона робить дзвінок, поки Брейді перевдягається у своє
нормальне вбрання. Руді щасливий віддати Брейді свою недільну зміну та
взяти його вівторкову. Це дає Брейді два вільних дні для пильного
стеження за «ҐоуМартом Зоні», і двох мусить вистачити. Якщо ж дівчина в
жоден із цих днів не з’явиться там із собакою, він зголоситься хворим у
середу. Якщо доведеться, але він не думає, що справа займе стільки часу.
Полишивши фабрику Льоба, Брейді їде й собі трохи «покрогерингувати». Він
бере з півдюжини потрібних їм речей — такі продукти, як яйця, молоко, масло та какаові баранці на сніданок[235] — потім котить возик повз
м’ясний ряд, де підхоплює фунт фаршу. На дев’яносто відсотків без жиру.
Тільки найкраще для останнього харчування Оделла.
Удома від відкриває гараж і вивантажує все, що купив у «Садовому світі», не забуваючи заради безпеки поставити «Ховрах-геть» на верхню полицю.
Мати сюди рідко виходить, але ризикувати все одно не варто. Під верстатом
тут стоїть міні-холодильник — Брейді колись купив його на надвірному
розпродажу за сім баксів, абсолютна халява. Це в ньому він тримає свої
безалкогольні напої. Він засовує пакет із фаршем поза свої «коли» та
«Гірські роси»[236], а потім уже несе в дім решту покупок. Побачене в
кухні радує його: мати притрушує паприкою тунцевий салат, який має дійсно
смачний вигляд.
Вона перехоплює його погляд і сміється:
— Я хотіла зробити відшкодування за лазанью. Перепрошую за той випадок, але я була такою втомленою.
«Такою п’яною ти була», — думає він, але вона принаймні ще не цілком
опустилася.
Вона віддимає свіжонафарбовані губи:
— Подаруй мамуні поцілунок, хлопчику медовий мій.
Медовий хлопчик обхоплює її руками й упивається затяжним цілунком. Її
губна помада смакує чимсь солодким. Потім мати легко ляскає його по заду
й каже, щоб пішов донизу, погрався зі своїми комп’ютерами, поки вона
закінчить готувати вечерю.
Брейді залишає копу коротке, з одного речення повідомлення: «Я збираюся
тебе в’їбати, дідусю». Потім він грає у «Втілене зло»[237], аж поки мати
не кличе його вечеряти. Тунцевий салат просто чудовий, і він з’їдає дві
добавки. Вона насправді вміє готувати, коли хоче, і він ні слова не каже, коли вона наливає собі першу чарку цього
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Містер Мерседес», після закриття браузера.